Глава 24 (2) від 17.12

– Діти, ви ще такі молоді… – пробурмотів він. – Спробуйте вижити та закінчити академію.

– Я зроблю все, що залежить від мене, щоб допомогти іншим! – твердо заявила Ріа.

– Тоді йдіть переодягайтеся і до зустрічі на полігоні. Покажіть усім нам, чого варті! – мовив ректор і дозволив піти.

Ріана чудово запам'ятала дорогу, тому повернутися в кімнату змогла легко. Розпустивши волосся, вона ретельно його розчесала і заплела в косу, щоб не заважало. Часу прати і сушити батьківський одяг не було, тому Ріа пройшлася по ньому нескладними побутовими чарами, усуваючи запах коней, найпомітніший бруд і зім'ятий вигляд. Напевно, після випробувань вона буде виглядати ще гірше, ніж до чищення, так що не варто даремно перейматися з цього приводу.

Вдягнувшись у чоловіче вбрання, Ріана відчула себе впевненіше. Розім'явши тіло і розігрівши м'язи, вона приладнала до пояса кинджал, витягла клинок з піхов і зробила кілька випадів. Потім перевірила арбалет і пошкодувала про надто малу кількість стріл.

Стук у двері сповістив про те, що за нею прийшли.

– Ви готові? – голос Мілтона звучав спокійно, ніби він запрошував її на прогулянку, а не на досить небезпечні випробування.

– Так, уже йду, – вона погасила магічний вогник і, вийшовши в коридор, постала перед крижаними очима декана.

– На майданчику для випробувань отримаєте додаткову зброю, бо ваші запаси надто мізерні, – проголосив він, оглянувши її обмундирування.

Ріа зовсім не образилася і була лише рада поповнити запаси. Якщо навіть у найманців на складі виявилося стільки всього потрібного та корисного, то скільки ж цікавостей чекає на неї в академії?! Однак оптимістичний настрій танув з кожним кроком, зате піднімали голову хвилювання та невпевненість. Що чекає на полігоні? Чи зможе вона показати все, на що здатна? По її душу прийдуть цілих чотири декани, та ще й ректор на додачу. Чи не розгубиться вона від присутності таких поважних людей?

А потім у свідомості промайнула битва із монстрами. Що може бути страшнішим, ніж цей кошмар? Жодні випробування не зрівняються з тим жахом, який був учора. Так що геть хвилювання та жалісливі думки! Декани, хай і дуже сильні маги, але люди. У них немає моторошних зубищ і пазурів, вони не розривають плоть і не забирають у невідомість без права на повернення. Авторитет, статус, високі посади… Все це тьмяніє перед смертю. Так, досить себе шкодувати… і вперед, щоб показати всім цим чоловікам, що жінки теж чогось варті!