Глава 21 (1) від 08.12

Ріана погойдувалася в сідлі, гіпнотизуючи поглядом широку спину декана. Здавалося, він узагалі забув про існування підопічної, і виріши вона розвернути конячку і попрямувати назад, навіть не помітить. І хоча арбалет, кинджал і накопичувач були при ній, ніяким почуттям захищеності навіть не пахло, а на душі панувала тривога.

Проїжджати вуличками Бірса було дуже незатишно. Здається, до городян вже дійшли останні новини, бо частина народу проводжала Рію такими жалісливими поглядами, ніби її не на навчання в академію конвоюють, а везуть на похорон у відкритій труні. Ще одна частина була налаштована протилежним чином і бурмотіла вслід новоявленій адептці не найприємніші слівця, звинувачуючи в тому, що з її провини їхні діти тепер теж будуть змушені ризикувати життям. І, звичайно ж, були ті, хто просто поспішав у власних справах і кого зовсім не турбували якісь там монстри, тут би на шматок хліба заробити та день прожити.

– Боїтеся? – порушив червоноволосий їхнє взаємне мовчання, коли вони пройшли через портал і виїхали на вулички Дайліра, де Ріані було спокійніше, бо її ніхто не знав.

– Якщо чесно, то так, і навіть дуже, – зізналася вона.

– Правильно боїтеся, ви самі винні, – припечатав бойовик, хоча навіть не озирнувся. – Не треба було пхати свій аристократичний носик туди, куди не належить.

Так, тут він має рацію.

– Знаю, – тільки й сказала Ріана, пам'ятаючи свій зарок не сперечатись із цією високопоставленою колючкою.

– Радий, що ви стримали гонор і більше не намагаєтеся мені грубіянити, – цього разу чоловік зволив трохи обернутися в сідлі. – Звикайте ставитися з належною повагою до викладацького складу академії.

«Якщо інші викладачі схожі на вас, то це буде непросто».

У шкільні роки в Рії не виникало конфліктів із вчителями, навіть з урахуванням того, що вони були чоловіками. От із деякими гидкими хлопчиками – так, траплялися розбіжності. Однак першою у бійку вона ніколи не лізла, тільки захищалася, тому викладацький склад зазвичай опинявся саме на її боці.

Ріана навчалася у звичайнісінькій безкоштовній школі Бірса разом із простим людом і зовсім не хизувалася своїм походженням. Спеціальна магічна школа для спадкоємців аристократичних сімей, де увага приділялася не тільки навчанню, а й удосконаленню магічних навичок, зрозуміло, була їй не по кишені. І все-таки це було набагато краще, ніж залишитися взагалі без освіти, як багато хто з простолюду. Те, що не пройшла у школі, вона намагалася компенсувати домашньою освітою та була завсідником міської бібліотеки. Плюс потай читала книжки, які Ламія приносила їй із домашньої колекції, та практикувалася з подругою в магії.