Глава 20 (1) від 05.12

Переборовши хвилювання, дівчина підійшла до дзеркала і змусила себе звикнути до зовнішності, що змінилася так кардинально, знову і знову ковзаючи поглядом по волоссю, яке набуло іншого кольору. Ніл мав рацію, це далеко не найгірше, що могло з нею статися. Ріа жива, здорова, з руками-ногами все гаразд, а решта – дрібниці. Хотіла до академії? Потрапила, та ще й безкоштовно. Тепер не доведеться віддавати будинок, а батьки деякий час зможуть протриматися і без підтримки з боку Тайрісів. Але як бути далі? Коли закінчаться гроші, матері з батьком знову знадобиться допомога, і Ріані доведеться щось вигадувати. Проте зараз у неї більше важливе завдання: вижити. Чи вдасться? Чи вистачить навичок та вправності?

Однак усі ці переживання відійшли на другий план, коли вона оцінила ситуацію загалом. Ріа скам'янілими пальцями збирала ту невелику кількість речей, що мала, а всередині розповзалося моторошне почуття провини. Вона... Через неї стільки молодих хлопців і дівчат опиняться під ударом. Рана кожного з них, загибель кожного будуть лише на її совісті. Як із цим жити? Як упоратися? Тягар відповідальності за їхню долю не даватиме спати ночами, не дозволить нормально дихати.

Тепер тільки від неї та її вміння бути вправним лідером залежатиме їхній добробут. Хороший лідер – це досвідчена і грамотна людина, яка здатна прораховувати дії наперед і максимально зменшувати ризики для інших. Їй ще стількому потрібно навчитися, стільки всього дізнатися, а часу катастрофічно мало. І як дивитися у вічі товаришам по нещастю? Та вони першої ж ночі вчинять над нею самосуд... і правильно зроблять! Але хто знав, що її ризикована вилазка виллється у все це?! Вирушаючи в рейд, вона була готова поставити під удар лише своє власне життя, а врешті ледь не занапастила найманців і викликала лихо на безневинних юнаків і дівчат.

Як Рада могла ухвалити таке звіряче рішення? Як усі ці представники високородних сімей посміли поставитися з такою зневагою до життів простого люду?! Одна справа найманець. Туди йдуть сильні чоловіки, які свідомо ризикують заради пристойного окладу, який може допомогти їхнім сім'ям вижити. Але ж Загони смерті формують із недосвідченої молоді, якій навіть не залишили вибору, а нагорода на них чекає лише через три роки, після закінчення академії. От тільки хто з них зможе дожити до цього дня?

Поміркувавши, Ріана знову одяглася в батьківський одяг, справедливо розсудивши, що на бойовому факультеті в спідницях їй ходити навряд чи доведеться. Хоча в торбинку крім змінного чоловічого одягу все ж таки поклала пару суконь, щоб не забути, що вона належить до жіночої статі. Подумавши, захопила й збірку поезій улюбленого поета, яку колись виміняла у старого-бібліотекаря на власноруч вишиту сорочку. Цю дорогоцінну книжечку Ріа дуже любила читати вечорами, і там, в академії, вона може врятувати, коли стане особливо тужливо, а безвихідь загрожуватиме безсонними ночами.

«Мамо, тату, як же я буду без вас? І що з вами станеться без мене?»