Глава 19 (3) від 04.12

Все, це був контрольний удар, який змусив зрозуміти: шляху назад немає.

– Батьки повернуться лише ввечері. Я маю залишити їм хоча б записку, щоб знали, куди я раптом зникла… – пробурмотіла Ріана, зовсім не бажаючи звалювати це завдання на плечі Мії.

– У вашому випадку записки буде недостатньо, – похитав головою декан, – залишіть магічний вісник. Вмієте їх створювати?

– Поки ні.

– Тоді я навчу. Це першорядне вміння будь-якого командира. Якщо вирішите розповісти мені мотиви вашого вчорашнього вчинку, то шляхом до академії я вас із задоволенням вислухаю, – він був сама великодушність. – Якщо ні, дізнаюся подробиці у декана Ранделла. А зараз нумо збиратися!

– А винагорода… – заїкнулася Ріана, але замовкла. Ну звичайно, яка ще винагорода, якщо треба дякувати вже за те, що не посадили до катівні і не стратили. Однак вона сподівалася, що зможе залишити батькам гроші на перший час, якщо Вінар Тайріс все ж таки відмовить їм у робочому місці.

Чоловік вкотре оглянув убогу обстановку вітальні, зняв з пояса важкий мішечок і передав до рук здивованої Ріани:

– Ось ваша винагорода. Як би там не було, ви її заробили.

Дійсно важкий гаманець, за належної економії на цю суму можна буде довго прожити. Ну от, хоч би мати з татом не залишаться ні з чим. На очах виступили непрохані сльози.

– Так, досить лірики, у вас залишилося мало часу на збори, – нагадав він. – Ви ж не хочете вирушити з порожніми руками? Ідіть, а я поки побалакаю з адепткою Тайріс і поясню їй, як погано вона вчинила, покриваючи ваш злочин.

Ріана невірною ходою піднімалася до себе. Якщо чесно, вона побоювалася залишати Мію віч-на-віч із сердитим чоловіком, нехай і викладачем. Хоча якщо на кого він і сердився, то це на Рію, а Ламії, в принципі, боятися особливо нема чого, але все ж таки…

Думка про те, що знову доведеться пережити вчорашній кошмар і зіткнутися з монстрами, тепер уже в наказовому порядку, спочатку не просто налякала, а посіяла паніку. Їхні пащі і гострі пазурі досі стояли перед очима. А неймовірно сильна магія ватажків і поготів викликала жах. Ріана була впевнена, що навіть найманці та крилаті воїни, які зустрічали цих чудовиськ уже не раз, не могли не відчувати страху.