Глава 18 (2) від 01.12

Ріана чомусь одразу повірила, хоч і не бачила себе у дзеркалі. І які б емоції у неї не викликав цей колючий декан, але почуття подяки ніхто не скасовував.

– Дякую, я поки що вмію заліковувати лише невеликі подряпини.

– Це було вперше? Чи таке траплялося й раніше? – Мілтон опустив руку, а потім стиснув її в кулак. Його щелепи були стиснуті так щільно, що губи перетворилися на тонку лінію.

– Раніше теж були наміри, але все більше жартома. А вчора вперше сталося щось таке серйозне.

Незрозуміло, хто тягнув її за язик і чому вона з ним така відверта, але після того, як виплеснула емоції, що не давали спокою всю ніч, стало легше.

Мілтон знову якийсь час мовчав та стискав кулак усе сильніше, а потім раптом сказав:

– Я так думаю, ви хочете приховати особистість кривдника. Але не раджу нехтувати допомогою. Якщо таке повториться, можете сміливо звертатися до мене чи декана Ранделла.

– Добре, – не стала сперечатися Ріана, хоча зовсім не розуміла, як декани зможуть їй допомогти, якщо перебувають в академії, тоді як агресивний Гіліон тиняється тут, біля Дайневірра.

Після її слів викладач трохи розслабився і знову влаштувався на стільці.

– Отже, повернемося до того, заради чого я прийшов, – почав він. – За словами Хайтона, ви хотіли заробити грошей для вступу до академії. Що ж, вітаю, вашу мрію здійснено: ви зараховані на бойовий факультет Дайлірської академії магії.

Ріана стояла, приголомшена новиною. На бойовий? Під пряму опіку Мілтона? Вона розраховувала на щось, пов'язане з прикладними науками, які можуть виявитися корисними, наприклад, для роботи в секретаріаті, архіві або навіть Раді, а врешті доведеться проходити муштру нарівні з хлопцями? Якось не так вона собі уявляла роки навчання. Втім, чи їй бути незадоволеною?! Фізичні навантаження її ніколи не лякали, і потерпіти глузування гордовитих самців вона точно зможе. А наскільки сильнішою стане під наглядом магістрів… Так, ось вона – її заповітна мрія!

То чому здається, що кожне слово дається декану важко? Звідки почуття, що він і сам не радий новині, яку приніс? Це через те, як гордо вона з ним розмовляла під час знайомства? Він її з того часу не злюбив? Чи причина в чомусь іншому? І кому дякувати за таке раптове зарахування? Декан Ранделл поговорив з батьком? Але як же вступні випробування? До чого тут Рада? І чому захисник сам не приїхав, як обіцяв?

Хоча емоцій, що сповнювали душу, було багато, радість переважувала. Невже все було недаремно?

– Я навіть не знаю що сказати. Це так несподівано, але… Так, я дуже щаслива! – плутано мовила вона.

– Я ще не завершив, тому прошу стримати захоплення, – різко перебив Мілтон. – З цього дня ви є адепткою першого курсу бойового факультету і… командиром Загону смерті.

Еге ж, все не могло бути настільки добре. Не дарма в тому, що відбувалося, відчувалася якась каверза.

– Вибачте, якого-якого загону? – перепитала Ріа, хоча чудово все розчула, просто боялася повірити.