Глава 16 (3) від 27.11

– Мені дико все це слухати, – пробурмотів Міртан.

– А мені – вимовляти, – відповів голова академії. – Я намагався відмовити їх від цього плану, навів безліч аргументів, але члени Ради стояли на своєму. Та й князь спалахнув цією ідеєю, і, здається, ніщо не зможе на нього вплинути.

– Батьку, може, все ж таки спробувати знову…

– Я спробую поговорити з князем ще раз, але наодинці. Можливо, мені вдасться вибити якісь послаблення, хоча дуже сумніваюся в цьому. Еге ж, не думав я, що доживу до того дня, коли дітей будуть віддавати на поживу монстрам.

– Ця прогнила верхівка давно напрошується на те, щоб замінити її кимось більш гідним! – кулак Мірта з такою силою обрушився на стільницю, що підстрибнули книги.

– Будь обережний із такими промовами! – попередив батько. – Я не хочу втратити тебе через надто вільні висловлювання.

Декан зітхнув. Так, треба бути обачнішими зі словами, інакше з будь-якого кута може чекати удар.

– Не хвилюйся, я кажу це тільки тобі і Діну, і він у цьому питанні повністю зі мною солідарний, – запевнив Міртан. – Хоча ти чудово розумієш, що нам потрібно знайти однодумців. Але з приводу розмов згоден: краще зробити, ніж просто базікати.

– Зробиш іще, встигнеш. Сил та досвіду наберешся – і обов'язково зробиш, – упевнено сказав ректор. – А зараз продовжимо розмову про нашу Мисливицю. Тепер родині Дайне не потрібно шукати гроші на навчання доньки. Тайріс, коли почув наказ князя, побілів від люті. Після засідання він так виблискував очима, що я почав побоюватися, аби фіранки на вікнах не спалахнули. Його план заволодіти чужим джерелом відстрочився на певний час.

– Боюся, він вигадає новий спосіб шантажу, – висунув припущення Мірт.

– Згоден. Оскільки про підступні задуми Вінара і про відродження родового джерела Дайне, крім них самих, відомо зараз тільки нам із тобою, ми й повинні щось зробити, – на обличчі батька майнуло передчуття. – У жодному разі не можна повідомляти Раді. Інакше або джерело знову запечатають, або на нього зазіхнуть інші. Рівновага не повинна бути порушена! Одне джерело в руки однієї сім'ї, інакше може статися лихо.

Так, джерело треба приховувати до останнього, але що робити з його спадкоємицею?

– Пані Ріана… Треба їй сказати, – почав було Міртан, хоча не знав, як себе змусити повідомити дівчині… фактично ультиматум Ради.

В очах Ранделла-старшого відбилося розуміння:

– Дін уже подався до неї. Саме йому довірили повідомити нашій Мисливиці «радісні» новини та віддати винагороду.