Глава 14 (3) від 21.11

Так, їй потрібно якнайшвидше опинитися всередині, дістатися до вітальні і надіти, нарешті, накопичувач, щоб сила заповнила тіло і змусила знову відчути себе живою. Тому що зараз Ріана нагадувала новонароджене кошеня, яке абияк повзає і кроку не може ступити без сторонньої допомоги.

– Де мати?

– Пішла нагору. Вона сьогодні дуже втомилася.

– Так, нехай відпочиває. Тату, – Ріа все ж таки намагалася йти самостійно, – будь ласка, не кажи їй, що сталося. Не хочу, щоб вона марно хвилювалася.

– Але як же собака? А раптом ще на когось нападе? – захвилювався він. – Давай я схожу подивлюся.

– Не треба, я його вже прогнала, та й магічний стусан на прощання відважила. Сподіваюся, тепер не скоро повернеться.

Хоча це вона лукавила. Ріа знала Гіла дуже добре, тому чудово розуміла, що він точно не відстане так легко. Діставшись вітальні, дівчина важко опустилася на стілець.

Батько був поруч і ласкаво провів рукою по її волоссю:

– Дочко, ти точно нічого не хочеш мені розповісти?

– Хочу, тату, але не зараз. Добре?

– Домовилися. Тоді я піду, а ти не лягай надто пізно.

Коли кроки батька завмерли на відстані, Ріана взяла в руки каблучку-накопичувач, любовно погладила блискучу поверхню і надягла. Прикраса обійшлася за розміром нової господині, а по магічних каналах заструмувала сила, вливаючись невеликим, але рівномірним потоком.

Після сьогоднішніх подій Ріа вирішила, що не відчепиться від тата, поки той не відведе її до сімейного джерела. От завтра вранці й розпочне облогу батька. Наскільки вона довідалася, Вінар, дізнавшись про те, що їхнє джерело знову працює, оточив його додатковим бар'єром, щоб, як він сказав, Рада аристократичних будинків випадково не відчула його сили і не запечатала знову. Але це було давно, а тепер пан Тайріс продемонстрував свої справжні наміри, в яких не було жодної краплі шляхетності. І Ріана перестане поважати себе, якщо дозволить йому заволодіти їх надбанням!

Чесно кажучи, їй шалено хотілося поспілкуватися з цією первозданною силою, отримати енергію безпосередньо, а не через якийсь (нехай навіть найкращий) накопичувач. Якби вона зараз спустилася до джерела, то миттєво поповнила б резерв, а не харчувалася жалюгідними крихтами, що прориваються крізь бар'єр. Але нічого, вони з батьком обов'язково акуратно зламають блокуючий купол і доберуться до сімейного скарбу, а Вінар залишиться кусати лікті в безсилій люті. Адже декан Ранделл обіцяв допомогти вирішити питання з навчанням.

– Сімейство Тайріс… – пробурмотіла Ріа. – Коли ж воно дасть нам спокій?!