Глава 9 (3) від 11.11 (3)

– Що за умова? – батько був бідним, але гордим, тому в його голосі чулася поштивість, але не улесливість.

– Ти віддаси мені цей будинок з прилеглою до нього ділянкою. Хоча твоє напіврозвалене житло покриє лише частину моїх витрат, а від великих колись територій залишився лише жалюгідний клаптик землі. Бачиш, який я щедрий?

– Тобто моя сім'я має жити на вулиці? – спокійно уточнив тато.

– Чому ж? Ви з дружиною зможете влаштуватися в моїй хаті в спільній кімнаті для слуг, – «великодушно» запропонував Вінар. – Якщо продовжите добре працювати, і я не вирішу вас вигнати. Тому все у ваших руках!

«Це що взагалі таке?» – Ріа стиснула кулак, в якому були затиснуті вуха спійманого зайця.

– Мені… треба подумати, – нарешті пробурмотів батько, а матір, яка досі мовчала, тільки схлипнула.

– Ну справді, що за трагедію ви тут влаштували? – у голосі чоловіка чулося роздратування. – Ви просили грошей на навчання дочки, я погодився позичити. Що не так? Я ж не можу розкидатися такими сумами безоплатно!

– Але ми збиралися з часом все відпрацювати… – почав тато.

– І скільки років мені довелося б чекати на повернення боргу? – перебив пан Тайріс. – Десять? П'ятнадцять? А так ви розрахуєтеся відразу, і у вашої найдорожчої доньки з'явиться шанс вибитися в люди, а не закінчити так само, як ви, у безпросвітних злиднях.

Якби цей клятий аристократ не був роботодавцем їхньої родини, Ріана б власноруч виштовхала його в шию, ще й тумаків на прощання відважила. Але доводиться терпіти та чекати, що скаже тато.

– Я все ж таки прошу час на роздуми, – повторив він.

– Що ж, даю тобі два тижні. До цього терміну якраз завершується набір до академії, тому ретельно обдумай, що краще для тебе та твоєї родини. Але не розчаруй мене. Хто знає, раптом у моєму будинку більше не знайдеться для вас роботи… А якщо ви не працюватимете у мене, то не зможете знайти роботу ніде навколо: я про це подбаю, повір, – з цими словами чоловік попрямував до дверей, а Ріа, щоб залишитися непоміченою, шмигнула в сусідню кімнату. Добре, що її ж зусиллями петлі не рипіли.

«Як це все розуміти? Навіщо їм потрібний наша будинок? Що в ньому такого особливого?»

Ні, вона завжди почувала себе в дорогому серцю житлі напрочуд добре і комфортно, та й магія тут відгукувалася особливо охоче, але вважала, що так відбувається з кожним у рідних стінах. Виходить, є щось іще, про що батьки їй не повідомили?

Ріана деякий час намагалася осмислити мимоволі підслухану розмову, але потім вирішила вирушити за роз'ясненнями до найближчих людей. Якщо ті, зрозуміло, вважають її гідною, щоб присвятити у свої таємниці.