Глава 5 (2) від 07.11 (2)

Ламії зовсім не сподобалися тон і погляд, які супроводжували останні висловлювання. То був не той Гіл, якого вона знала вже багато років.

– Наполегливо раджу пустити свої потреби в мирне русло, а якщо вже зовсім не терпиться, то з нареченою шури-мури води, – різко сказала Мія. – Ви вже давно одне одному обіцяні, тож уперед. А подругу мою чіпати не смій!

Брат зміряв її зарозумілим поглядом:

– Не тобі, малечі, мені вказувати! Ми з Ріаною самі розберемося. А ти краще про свій шлюб подумай, скільки можна уникати? Я не збираюся один віддуватися на благо сім'ї!

– От як нормального чоловіка зустріну, то одразу й подумаю.

– В академії із цим проблем не виникне. У нас (тепер уже на четвертому курсі) чимало гідних кандидатів, та й на інших курсах також є з кого обрати.

– О, у такому разі розкажи про них докладніше. Раптом я передумаю… – защебетала Мія.

– Так, годі мені заговорювати зуби, – жорстко перебив Гіл. – Куди вона пішла?

– Не твоя справа. Хіба не можуть у жінок бути свої маленькі секрети? – грубіянити братові в плани Ламії зовсім не входило, але іншого виходу не було.

– Гаразд, сам з'ясую.

Гіліон рішуче підійшов, поклав долоню на її голову і ментально ввірвався у спогади. Ще жодного разу брат не чинив так безчесно. Мія відчувала себе зрадницею, хоч і не зробила нічого поганого, адже тепер план Ріани…

– Ідіотка, та що вона коїть?! – заревів він, кинувся до дверей, добре їх замкнув, ще й захист від прослуховування навісив, після чого схопив артефакт зв'язку.

Ламія в паніці стежила за його діями, боячись припустити, з ким він збирався розмовляти.

– Пане декан, це адепт Тайріс, – брат на мить замовк, але потім продовжив: – Здається, в один із рейдів з найманцями вирушила дівчина.

Зважаючи на все, співрозмовником Гіла виявився Дін Мілтон, декан бойового факультету, де гриз граніт науки спадкоємець родини Тайріс. Ламія ніколи не бачила наставника братика, але багато про нього чула, бо йому щоразу вдавалося брати під контроль буйну вдачу Гіліона, а його приборкати не так вже й легко.

– Що?! – пролунало на іншому кінці переговорного пристрою. – Розумію, у вас ще канікули, але я не маю наміру спускати такі жарти.

– Вважаєте, я витрачав би свій дорогоцінний час на подібні нісенітниці? – розлютився Гіл. – Жінка переодяглася чоловіком і спробувала потрапити в загін. Можливо, їй це вдалося...