Глава 3 (4) від 06.11 (7)

Удари зовні посипалися з новою силою, дверцята потроху просідали.

Чоловіки використовували якісь відволікаючі заклинання, але нічого не допомагало, звірюки продовжували ломитися всередину. Загін зараз у дуже невигідному становищі, ніби жучок, що перекинувся на спину і перебирає лапками у спробах знову перевернутися на черевце. Щоб повернути мобільність, необхідно поставити візок на колеса, а для цього потрібно вийти назовні і скористатися магією левітації або повітряними петлями. Але як тут вийдеш, якщо там, за дверцятами, скалить ікла натовп зубастих чудовиськ?

– Та що за гадство коїться?! – звіріючи не гірше за будь-якого монстра, вигукнув Стів. – Вони так тільки на баб реагують, але ж у нас…

А потім його уважний погляд зупинився на Ріані, він підтяг її до себе, просканував магією і розворушив маскування. Добре хоч одяг не зірвав для більшої впевненості.

– Тьху ти! – сплюнув зі злістю, а інші присвиснули. – Ідіотко! Тобі жити набридло?

– Я вчитися хочу… – промовила Ріа, мабуть, найдурнішу річ за все своє життя. – Тут грошей заробити можна.

– А нас ти вирішила в могилу звести, так, за компанію? – похмуро запитав Ніл. – Ти розумієш, що коїш?

– І що поганого у тому, що я дівчина? – не зрозуміла вона. – Магія не поділяє чоловіків та жінок.

– Магія не поділяє, зате ці звірюги навіть дуже! Думаєш, чому ми не беремо баб на завдання? Через чоловічу гордість та іншу біліберду?! – голова мало не димився від люті. – Ніхто не може зрозуміти чому, але ці тварюки полюють виключно на жінок, а чоловіків жеруть, якщо заразом потрапили на шляху або намагалися відбити бабине плем'я. Ніхто не знає, що вони з ними роблять, але останків жінок знайдено не було, тільки понівечені тіла чоловіків.

– Ага, вони запах твій бабій унюхали, от і прийшли, – констатував Піт.

– То чому ніхто про це не розповідав? – розгубилася Ріана. – Я б тоді не полізла.

– Ти зовсім з головою не товаришуєш? – насів на неї заступник голови. – Це секретна інформація. Чи хочеш, аби серед населення піднялася паніка? Ми поступово зачищаємо територію, змушуємо тварин відступати, ситуація потихеньку налагоджується. Не здумай усе це зруйнувати своїм довгим язиком, зрозуміла? – здається, Ніл готовий був її придушити. – Хоча ти, напевно, назад не повернешся. Втім, як і всі ми з твоєї провини!