Пролог

– Я хочу вступити до вашого загону! – зібравши волю в кулак, проголосила Ріана.

Відповіддю їй стала тиша, що за якусь мить вибухнула дружним чоловічим сміхом. Таверна, в якій відпочивав Вілл Тартан, голова загону найманців, і кілька членів його загону, наповнилася смішками та знущаннями. Цей немолодий чоловік був досвідченим воїном, але одружитися так і не сподобився. Однак до жінок ставився досить толерантно, і саме тому Ріа обрала його загін.

– Ти з коротких спідниць давно виросла? Ще пішки під стіл ходить, а туди ж, воювати захотілося! – заявив огрядний чолов’яга з кривим носом, який явно був зламаний, і не один раз. Мабуть, швидкими на розправу співрозмовниками за подібні висловлювання.

– Рушай назад під мамкине крило, крихітко, – поблажливо видав щербатий бородач.

– Я вже досить доросла, щоб думати своєю головою, – заперечила Ріа. – Хіба вам не потрібна зайва пара рук?

– Знай бабине місце! – прикрикнув кудлатий дядько. – Ваша доля обслуговувати чоловіків і дітей нянчити. Ну, чи рани заліковувати.

– Ні, люба, ти нам завжди можеш допомогти, тільки не головою, а дещо іншим місцем... – сально посміхнувся рудий здоровань. – Я до бабиних принад дуже охочий.

Ріа стиснула зуби і втрималася від того, щоб барвисто відповісти цьому чоловікові, куди він може засунути свої хтиві бажання.

– Ішла б ти додому, дівчинко, – порадив Тартан, відразу припинивши глузування. – Не хочу брати гріх на душу, а смертушка твоя якраз таким і виявиться. Нема чого тобі на монстряків полювати, а то як би вони тобою не повечеряли.

Чоловік дивився відкрито, але суворо, тож сперечатися було марно. Ну що поробиш, довелося Ріані піти ні з чим під жарти і двозначні зауваження представників ілюзорно сильної статі. Ілюзорно, тому що насправді жінки мало чим поступаються цим волохатим і грубим задиркуватим мужланам.

Так думала Ріа, крокуючи вузькими вуличками Бірса. Вечоріло, до хати ще тупотіти і тупотіти, зате є час заспокоїтися, привести думки до ладу і розробити новий план. Вона, зрозуміло, не чекала, що її приймуть у загін із розпростертими обіймами, але щоб усе сталося так… Як же принизливо!

Воістину сильними магами практично завжди стають аристократи, тому навчання в Дайлірській академії магії, де їм допомагають і надалі розвивати здібності, коштує чималих грошей, яких Ріані взяти просто нема звідки. Маги, народжені в бідних сім'ях, зазвичай не дуже сильні і служать на посилках у багатіїв, виконують брудну магічну роботу, отримують невеликі гроші і точно не навчаються в академії. А ще їх часто роблять гарматним м'ясом під час вилазок на монстрів.

Виняток становить прошарок потомствених військових, у яких середній рівень магії та гарні бойові навички. Для них є спеціальні навчальні заклади, в яких, зрозуміло, навчаються лише чоловіки. А от простолюдини, яким пощастило народитися із досить непоганим рівнем магії, знайшли свій спосіб вижити. Ну, чи покінчити з життям, тут уже як подивитися. Вони стали утворювати спеціальні загони, які виконують дуже ризиковану роботу та допомагають військовим здійснити первинну зачистку території від чудовиськ. Настільки цінні послуги найманців, що ризикують своїм існуванням, дуже цінуються та оплачуються дуже щедро.

Гаразд, із чоловіками все зрозуміло. Але що робити незаможній дівчині, в якій сила продовжує зростати і вже досягла рівня еліти? Таку міць обов'язково потрібно розвивати. Дівчата з багатих сімей насолоджуються навчанням в академії, але після закінчення все одно живуть на всьому готовому і використовують магію у своє задоволення. Натомість обдаровані жінки з бідних сімей у міру своїх скромних здібностей змушені за копійки обслуговувати багатіїв та гнути спини з ранку до вечора. Так що єдиний шанс на гідне життя – досконало опанувати силу, що рветься назовні, закінчити академію з відзнакою і привернути до себе увагу впливових представників цього світу, щоб отримати пристойну роботу і допомогти батькам, які вже загинаються від непосильної праці.

Отже, щоб вступити до академії, потрібні великі гроші. А щоб роздобути гроші, потрібно вирушити в рейд. Минула вже певна кількість часу, коли на території, прилеглі до Дайліра, головного міста Шайтарії, після тривалої перерви почалося чергове нашестя монстрів, і князь Шинар Зіріс дав добро на формування загонів магічно обдарованих найманців, які заганяють звірів, після чого прибуває вже військовий загін.

Оскільки Ріа (наскільки це було можливо) розвивала магічні здібності самостійно, вона вже дещо вміла, тому й ризикнула сунутися до найманців. Але все сталося так, як сталося, їй відмовили. Однак Ріана не звикла легко здаватися. Не хочуть брати до себе недосвідчене дівчисько? Що ж, добре, вона знайде інший спосіб потрапити до загону!