Академія Полум'я Іскра Душі
Епілог. Попіл після світанку
Минуло кілька тижнів відтоді, як Аліса повернулася з Тіні.
Академія оживала — учні знову сміялися у коридорах, вогні на вежах горіли яскравіше, ніж будь-коли.
Світ, здавалося, нарешті відпочив.
Та щоночі, коли всі засинали, Аліса стояла біля того самого кам’яного круга, де колись відкрилася брама в Темряву.
Коло було запечатане, але в центрі все ще тлів жар — маленький, пульсуючий, темно-червоний.
Вона простягала руку до нього, відчуваючи знайоме тепло.
— Ти ще тут, — тихо прошепотіла вона.
І жар відповідав легким подихом.
> — Я обіцяв, що не зникну, — пролунав голос Кайра в її думках.
— Світ відроджується, але й Тінь не зникла. Вона спить… чекає.
— І ти?
> — І я чекаю, — відповів він. — Коли полум’я знову втратить рівновагу, ми зустрінемось.
Аліса підвела очі до неба.
Над Академією літали вогняні фенікси — справжні, відроджені. Але серед них одна іскра була темнішою, мов червона зірка серед світла.
— Тоді я чекатиму теж, — сказала вона. — Бо світ не буває цілісним без обох наших вогнів.
Вона піднялася, і коли вітер зрушив попіл під ногами, він намалював символ — два крила, переплетені в одне.
Одне — золотаве.
Друге — темно-червоне.
Вони зникли за мить, але знак залишився в її серці.
> І там, де закінчується вогонь, починається знову життя.
#2456 в Фентезі
#6147 в Любовні романи
#152 в Любовна фантастика
Відредаговано: 04.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
