Глава 19. Дорога в Світильник Фенікса

Після таємної ради майстри вирішили: Аліса мусить вирушити до стародавньої святині, що звалася Світильник Фенікса. Легенди говорили, що саме там зберігалася іскра первинного вогню — артефакт, здатний посилити носія фенікса або ж знищити його, якщо серце виявиться слабким.

— Це небезпечна подорож, — попередив Доріан. — Але без іскри ти не зможеш розкрити свою справжню силу.

Аліса вирушила разом із Ліаном та кількома обраними учнями. Серед них був і Арден — старший студент, знаний своєю холодною вдачею та майстерністю у вогняних дуелях. Він завжди тримався осторонь, і хоча викликав повагу, Аліса відчувала в ньому щось тривожне.

Дорога пролягала через засніжені гори. Вогняні маги не любили холод, але саме тут, серед крижаних скель, колись сховали Світильник.

Ночами Алісі снився фенікс — він кликав її вперед, але його крик завжди обривався темрявою.

На третій день подорожі, коли вони зупинилися біля замерзлого озера, Ліан помітив, що їхнє вогнище раптово згасло. Вогонь згаснути сам по собі не міг.

— Хтось наклав закляття гасіння, — прошепотів він. — Але хто?

Аліса озирнулася й помітила, що Арден дивиться на неї занадто пильно. У його очах був дивний холод, а біля пальців мерехтіла тінь.

— Не може бути… — вирвалося в неї.

В ту ж мить Арден вийшов уперед.
— Ти справді вірила, що всі в Академії вірні тобі? — його голос прозвучав глухо. — Тінь має своїх людей скрізь. І я не дозволю, щоб ти дісталася Світильника.

Він здійняв руки, і з них вихопився чорний вогонь. Учні скрикнули, відскочивши назад.

— Арден… ти зрадив нас, — вигукнув Ліан, стаючи на захист Аліси.

— Ні, — холодно відповів він. — Я вибрав справжню силу. І Кайр покаже світові, що фенікс — лише дитяча легенда.

Чорне полум’я вибухнуло, розлітаючись на всі боки. Аліса встигла виставити бар’єр зі свого світлого вогню, захищаючи товаришів. Але серце стислося — тепер вона знала: навіть у стінах Академії ворог може вдарити зсередини.

І десь у темряві гір лунав тихий сміх Тіні.