Глава 12. Випробування вогнем

Наступного ранку Аліса увійшла до Зали Випробувань. Високі стіни були вкриті рунами, що світилися червоним жаром. Майстриня Селеста стояла в центрі, тримаючи у руках вогняний жезл.

— Сьогодні, — промовила вона, — ти навчишся не просто викликати полум’я, а дозволяти йому зливатися з твоїм серцем. Але пам’ятай: вогонь ніколи не бреше. Якщо твоє серце слабке — він спалить тебе.

Аліса кивнула, ковтаючи клубок у горлі.

Селеста торкнулася жезлом кам’яного кола, і полум’я спалахнуло довкола. Воно здійнялося вгору стіною, відрізавши Алісу від виходу.

— Твоє завдання просте, — сказала наставниця. — Пройти крізь вогонь і вийти з іншого боку живою.

Аліса зробила крок уперед, але полум’я миттю рвонулося до неї, немов живе. Вогонь обпік повітря, змусивши її зупинитися.

— Це не звичайне полум’я, — попередила Селеста. — Воно відчуває твій страх. Якщо ти піддашся йому, він зжере тебе.

Аліса заплющила очі. Вона згадала видіння: темрява, що поглинає світ, і вона сама — крихітне світло серед неї. Я не можу злякатися. Я повинна бути сильнішою.

Вона ступила в полум’я. Жар охопив її тіло, але не обпік — лише змусив серце битися швидше. Полум’я немов перевіряло її, шукаючи слабкості.

«Ти нічого не варта», — почулося шепотіння з вогню.
«Ти зламаєшся, як Кайр.»
«Вогонь тебе знищить.»

Аліса стиснула кулаки.
— Ні! Я не зламаюся!

Вогонь спалахнув ще сильніше, але всередині неї загорілося щось інше — спокій і рішучість. Її серце билося в унісон із полум’ям.

І тоді вона відчула: полум’я більше не ворог. Воно стало частиною її. Вона зробила крок за кроком — і вийшла з іншого боку кола.

Полум’я зникло. Аліса впала на коліна, знесилена, але жива.

Майстриня Селеста підійшла ближче й торкнулася її плеча.
— Добре. Ти зробила перший крок. Але це лише початок.

Аліса підняла голову, її очі сяяли.
— Я витримаю все, аби захистити тих, кого люблю.

Селеста усміхнулася.
— Ось тепер у тобі говорить справжнє полум’я.