Глава 11. Майстер полум'я

Після сутички з Кайром Академія зазвучала тривожними чутками. Учні пошепки говорили про темний вогонь, що з’явився серед них. Дехто боявся навіть виходити з кімнат після заходу сонця.

Аліса ж почувалася розбитою. Її сила, хоч і велика, вислизала з-під контролю. Вона знала: наступного разу Кайр може перемогти.

Одного вечора до неї підійшов майстер Доріан. Його сиве волосся світилося в полум’ї факелів, а суворий погляд пронизував наскрізь.

— Я чув, що трапилося, — сказав він. — Ти торкнулася первинного вогню. І тепер ти носиш його в собі.

Аліса кивнула.
— Але я не можу його втримати. Він занадто сильний…

Майстер на мить замовк, тоді повів її вузьким коридором до старої зали, яку учні ніколи не бачили. У центрі стояло коло з чорного каменю, а стіни вкривали руни.

— Це — Зала Випробувань, — пояснив він. — Тут навчають тих, хто здобув силу, якої сам боїться.

Аліса відчула, як усередині загорілося тривожне тепло.
— І ви навчите мене?

— Ні, — відповів він, але в його очах загорівся вогник. — Я лише підведу тебе до того, хто здатен.

З глибини зали вийшла жінка в довгому червоному плащі. Її очі сяяли, немов у них жило саме полум’я.

— Це майстриня Селеста, — промовив Доріан. — Колись вона сама торкнулася первинного вогню й вижила.

Селеста зупинилася перед Алісою, оглянувши її уважно.
— У твоєму серці — не лише полум’я, дівчино. Там і страх, і сумнів. Якщо ти не приборкаєш їх, твій вогонь знищить тебе.

— Я готова, — твердо відповіла Аліса, хоча серце билося, як у пташки в клітці.

Селеста ледь усміхнулася.
— Побачимо. Завтра почнемо твоє справжнє випробування.

Аліса відчула, як хвиля рішучості пройшла крізь неї. Вона знала: тепер починається шлях, що або зробить її сильною, або спалить до попелу.