Глава 9. Тінь за спиною

Кайр сидів у своїй кімнаті, стискаючи забинтовану руку. Опік від білого полум’я пульсував болем, але ще сильніше пекла душа. Йому ввижалося обличчя Аліси — те, як вона торкнулася вогню й він визнав її, а не його.

Він ударив кулаком по столу, і чорний вогонь вирвався з його пальців.
— Випадковість, — прошипів він. — Вона не заслуговує на силу, що мала належати мені.

Він знав: самостійно він не зможе перемогти. Тоді Кайр згадав про легенди — у підземеллях Академії є стародавня камера, де замкнені істоти з Тіні. Вони дають силу тим, хто готовий заплатити.

Тієї ж ночі він пробрався до підземних сходів. Факели тут не горіли — лише тьмяне світіння від стін, наче вони самі дихали темрявою.

У камері його чекала постать, схожа на людину, але очі палали червоним полум’ям. Її голос лунав у голові Кайра.

— Ти прагнеш сили. Хочеш перемогти ту, кого обрав вогонь.

— Так, — відповів він, не ховаючи ненависті. — Віддай мені владу, і я зламаю її.

Тінь усміхнулася, відкривши чорні зуби.
— Сила має ціну. Віддай своє серце вогню темряви, і воно буде твоїм.

Кайр вагався лише мить. Його гордість і заздрість палили сильніше за страх.
— Забирай.

Тінь торкнулася його грудей, і чорний вогонь увірвався в нього. Кайр застогнав від болю, але не відступив. Його очі спалахнули темним полум’ям.

— Відтепер, — прошепотіла істота, — ти носій Тіні. Ти знищиш її — і світ пізнає справжню силу вогню.

Кайр підвівся. Його серце билося інакше — холодно й темно.
— Алісо, — прошепотів він. — Тепер ти моя здобич.

Любі читачі, якщо Вам подобається книга, поставте будь ласка сердечко та підпишіться на автора. Це буде знаком того, що варто продовжувати) щиро дякую)