Глава 5. Урок, що обпалює

Наступного ранку Аліса прокинулася від дзвонів Академії. Їхній гул змушував серце битися швидше: сьогодні починався перший повний день навчання.

У великій Залі Полум’я зібралися всі учні першого курсу. Над ареною світилися вогняні кулі, що зависли у повітрі, наче зорі. Викладач — маг на ім’я майстер Доріан, кремезний чоловік із бородою кольору попелу — крокнув уперед.

— Сьогодні ви навчитеся закликати внутрішній жар і спрямовувати його назовні. Але пам’ятайте: полум’я слухається лише того, хто сам володіє собою. Втрата контролю — ваш найбільший ворог.

Аліса глибоко вдихнула. Вона знала, що цей урок буде небезпечним.

Коли прийшла її черга, майстер наказав:
— Уяви, що твоя душа — це факел. Дозволь полум’ю з’явитися на долоні.

Аліса підняла руку. Вогонь спалахнув одразу, яскраво й несподівано. Учні навколо ахнули. Полум’я розрослося, немов хотіло вирватися з-під контролю.

— Занадто потужно! — пролунав голос Ліана, який стояв поруч. — Алісо, стримуй!

Вона закусила губу, намагаючись приборкати силу. Полум’я то спалахувало, то гасло. Майстер Доріан вже хотів втрутитися, але раптом позаду хтось прошепотів закляття.

Це був Кайр. У його очах сяяв холодний вогонь. Він ледь нахилив руку, і в той же момент вогонь Аліси спалахнув ще сильніше, вирвавшись угору, немов готовий охопити всю залу.

— Вона зараз підпалить Академію! — вигукнув один з учнів.

Аліса відчула, як вогонь почав обпікати її руку. Біль прошив тіло, але вона не відпустила силу. Я не здамся… я сильніша!

І тоді вона почула голос у голові:
— Тримай. Я з тобою.

Це був Ліан. Його магія переплелася з її полум’ям. Раптово вогонь стих, зібравшись у рівне сяйво на її долоні — чистий і яскравий, як зірка.

У залі запала тиша. Майстер Доріан схрестив руки й промовив:
— Дуже небезпечний прояв. Але водночас… надзвичайний контроль. Алісо, в тобі дрімає щось велике.

Учні перезирнулися, і навіть ті, хто хвилину тому боявся, тепер дивилися на неї з подивом. Лише Кайр стискав кулаки, злобно кусаючи губи. Його план зірвався.

Аліса, тремтячи, опустила руку. Ліан стояв поряд, усміхнувшись їй.
— Бачиш? Ти впоралася.

Вона ледь чутно відповіла:
— Тільки завдяки тобі.

Кайр, відвернувшись, прошипів собі під ніс:
— Це лише початок. Я зламаю її полум’я.