Глава 4. Ніч випообувань

Після виснажливого дня Аліса піднялася до свого кімнатного блоку. В Академії кімнати були невеличкі, з кам’яними стінами, але з балконом, з якого відкривався вид на вулканічні поля. Лава переливалася червоним світлом, нагадуючи про постійну присутність вогню.

Ліан йшов поруч із нею:

— Ти чудово справилася сьогодні, — сказав він тихо, так, щоб ніхто не почув. — Але завтра буде ще важче.

Аліса кивнула, відчуваючи втому. Полум’я душі пульсувало, як нагадування про те, що її сила не спить навіть тоді, коли вона хоче відпочити.

— Я боюся, — зізналася вона. — Що якщо я не зможу контролювати його наступного разу?

— Ти навчишся, — Ліан посміхнувся тепло. — І я буду поруч.

Вони попрощалися біля дверей кімнати. Аліса лягла на ліжко, але сон не приходив. Вона відчувала присутність когось ще, і це не був Ліан.

У темряві кімнати з’явився Кайр. Він непомітно сховався за тінню, дивлячись на неї. Його очі світилися холодом і неприхованою заздрістю.

— Сильна, але ще така тендітна, — прошепотів він сам до себе. — Ця новачка думає, що її полум’я зробить її особливою… Я зроблю так, щоб вона зрозуміла, хто тут справжній майстер.

Він витягнув невеликий флакон із магічною сумішшю — слабка чарівна пастка для вогню, здатна викликати неконтрольований спалах у руках новачка.

— Завтра вона відчує перший біль від своєї сили, — пробурмотів Кайр. — І тоді вона зрозуміє, хто справжній господар полум’я.

Аліса піднялася на балкон, дивлячись на вулканічні ріки внизу. Місяць відбивався в червоному світлі лави, і вона відчула, як полум’я всередині тихо тріпотить.

— Я впораюся, — прошепотіла вона самій собі. — Я не дам нікому мене зламати.

Тієї ночі її сни були наповнені вогнем і темними фігурами. Дух Фенріс з’явився перед нею у вигляді величезного вовка:

— Твоє полум’я обере шлях самостійно, Алісо. Але вороги вже близько. Будь готова.

Аліса прокинулася в поту. Вона знала: завтра її перший серйозний день у Академії, і Кайр уже готує першу пастку. Вогонь всередині пульсував, попереджаючи про майбутні випробування.

Вона глибоко вдихнула й відчула, як серце заспокоюється, бо поруч буде Ліан. А це означало, що навіть у найтемніші моменти вона не залишиться сама.