Глава 3. Полум'я на уроках

Алісу привели до великої зали з кам’яними стінами, на яких висіли факели, що не гасли навіть без догляду. У центрі стояли арени, розділені лавовими струмками, а повітря пахло гаром і магією.

— Сьогодні ви дізнаєтеся, що таке контроль полум’я, — промовив магістр Раел, піднімаючись на подіум. Його шрамоване обличчя і палаючі очі видавали силу, яка не терпіла слабкості. — І неважливо, наскільки сильні ви думаєте, що ви. Сила без контролю — лише руйнівна стихія.

Аліса відчула, як серце прискорює ритм. Полум’я в грудях стискалося й готове вибухнути. Вона глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїти себе.

— Почнемо з простого, — продовжував Раел. — Викликаємо полум’я в долонях.

Діти по черзі піднімали руки. Вогонь піднімався, як живий, підкоряючись їхнім думкам. Більшість новачків виглядала впевнено, але дехто обпалив пальці або не зміг утримати полум’я.

Коли черга дійшла до Аліси, серце застигло. Вона підняла руки — і полум’я вирвалося з її долонь сильніше, ніж будь-коли.

— Стій! — крикнув Раел. Але вогонь вже піднімався в стелю, огортаючи арену, як живе створіння.

Ліан миттєво крокнув до неї:

— Алісо! Зосередься на диханні! — його голос звучав спокійно, хоча серце билося швидко.

Вона глибоко вдихнула, намагаючись почути його слова, але полум’я було занадто сильним. Дівчина відчула холодок страху й розгубленості. У цей момент Кайр з усмішкою підійшов до арени:

— О, дивлюся, новачок вирішив показати, хто тут справжня сила. Трохи вогню нікому не завадить.

Його кидок магії викликав додатковий спалах полум’я, і Аліса ледве встигла відхилитися. Серце стискалося від тривоги, але вона відчула, як Ліан підхопив її руку:

— Твоє полум’я — частина тебе, а не ворог. Довірся йому, — прошепотів він.

Вона спробувала сконцентруватися. Полум’я почало реагувати на її волю: замість хаосу воно стало танцювати навколо рук, утворюючи яскраві спіралі.

— Добре! — прокричав Раел. — Справжня сила не в руйнуванні, а в контролі.

Кайр нахмурився. Йому не подобалося, що новачок зміг приборкати таку стихію. Аліса відчула тремтіння адреналіну й одночасно дивну радість: вона змогла не лише вижити, а й підкорити власний вогонь.

Після уроку Ліан підвівся поруч із нею:

— Ти чудова, Алісо. Але ще багато чого навчитися.

Вона відчула, як щось тепле прокотилося по грудях. Полум’я всередині неї все ще пульсувало, але тепер вона знала, що не сама. І хтось поруч готовий підтримати її у цій небезпечній Академії.