Пролог

Рей йшов головною алеєю Академії об'єднаних талантів і задумливо горнув ногами зів’яле листя. Він ніяк не міг придумати як йому поєднати своє навчання та роботу, яку для нього організовував невгамовний рудий ельф Ноель.  

Тепер їм терміново треба вирушати на далекий захід країни, бо, за чутками, там виявили незрозумілий магічний сплеск. Але ж і навчання пропускати не можна, бо хоч Рей і могутній дракон, здатний спопелити ціле місто, але ж у людській іпостасі все не так чудово, як йому хотілося б і поки він ніби знов ходити вчиться. Магія стихії вогню часом важко піддається Рею, тож він змушений відвідувати навчання з цими невгамовними магами старшокурсниками, які безмежно дратують його своєю безглуздою метушнею.

– Обережно! – в дракона якраз зараз чудом не влетів на повній швидкості  один такий учень. Він пересувався на металевій пластині, отже це, скоріш за все, маг повітря кудись поспішає. Рей вже хотів знов повернутись до своїх невтішних думок, але цього разу в нього таки врізались. 

– Ой, вибачте, – пробурмотіла рудоволоса дівчина, коли Рей спіймав її та не дав розстелитись на землі. – Ану стій! Покидьок!! – відразу схопилася вона і побігла за тим магом на пластині.

Напевно вона й не дивилася хто там її врятував від падіння. Очі дівчини горіли помстою і вона не затрималась ні на хвилину, навіть не підозрюючи в який стан загнала завжди непохитного дракона Рея.

Її довге волосся, немов полум'я миготіло вже вдалині, а Рей продовжував стояти, забувши куди він йшов і про що думав.