Розділ 25.3

Майя жахнулася тому, яка лють спалахнула в очах нелюдя. Він був готовий її порвати прямо на місці. Тоді дівчина пораділа, що між ними грати. Проте вся радість зникла, варто було вампіру дістати ключ і вставити його в замок клітки.

"Молодець, вирішила питання уникнути зустрічі з Морганом", – промайнуло в голові Майї, поки вона дивилася, як Хрип-Костелом відкриває камеру і входить.

– Пане, прошу, вибачте її, – підвівся батько Луки, що до цього злякано стежив за діалогом, і затулив її собою. – Вона лише дурна налякана дівчинка. Не знаю, що між вами було в минулому, але не мучте її, благаю! Вона не хотіла вас ображати!

– Прикуси язик, відійди вбік і не підглядай, – наказав вампір.

Голос усупереч шаленому погляду прозвучав м'яко, навіть трохи мелодійно. Майя відчула у словах вампіра магію. Пан Ждан смикнувся і миттю пізніше опустив руки, ланцюги його знову брязнули. Він похитнувся, наче п'яний, і рушив до стіни. Майя схопила його за руку, намагаючись зупинити, але він висмикнув свою долоню і пішов у куток. Його і без того спустошені очі тепер виглядали скляними.

"Навіювання", – зрозуміла Майя.

– Здивована? – криво посміхнувся Хрип-Костелом, бачачи розгубленість на обличчі Майї. – Так, тепер я вмію й так.

– Ти все одно не нашкодиш мені, – постаралася та нагадати, що йому наказав Морган.

– Пан Морган заборонив ламати тобі пальчики, але ні про що інше він не обмовлявся, – посміхнувся вампір. – Тепер ти в мене будеш вихованою. Я навчу тебе поважати старших, донька ректора.

Майя відчайдушно озирнулася, шукаючи хоч щось для захисту. Але довкола порожня камера, а її руки в кайданах.

– Тише-тише, – м'яко промовив Хрип-Костелом, насуваючись на неї. – Цього разу чарівних ягід у тебе немає. Зате є щось смачніше для мене.

Майя відчула, як її розум огортає чужа магія. Вона пам'ятала відчуття, коли Ельдар кілька разів хотів зачарувати її. Магія проникала в її думки, подібно до м'якого туману, який літнього ранку покриває ліс. Однак чаклунство вампіра різко схопило її розум. Можливо, тому що він був новонаверненим і ще не відточив ці чари, а можливо, тому що сам був схильним діяти грубо. Але його магія подібно до восьминога, жорстко обплела її своїми слизькими щупальцями й стиснула майже до болю.

І Майя злякалася, що її тіло більше їй не підвладне. Її свідомість топили у темряві, як топлять безпорадне кошеня в кориті. Єдине, що залишалося її зброєю – розум, який губився під тиском огидних чарів. Вона буквально задихалася від свого безсилля.

"Не хочу бути лялькою! – знову відчайдушно крикнула про себе Майя. Думка, що з нею знову робитимуть, що захочуть, привела її в ще більший жах, ніж загроза швидкої смерті. – Не хочу бути жертвою! Ні! Не дозволю!"

І тут у бурі страху і паніки з її грудей прийшов удар. Знайомий та стрімкий. А потім ще один. І ще. І ніби хтось перерізав мотузку від каменю, що тягнув її вниз. Ця сила огорнула її тіло, як холодний душ. Темрява спала з очей. Повернувся навколишній світ.

Вона побачила обличчя Хрип-Костелома перед собою так близько, що мало не скрикнула. Але все-таки не ворухнулася. Страж торкнувся її щоки. Пальці крижані, як у мерця, а гострі нігті неприємно вп'ялися в шкіру. Дівчина мало не скривилася від гнилого холоду, яким дихав демон в її лице.

– Ти будеш гарною ягідкою, – примовляв вампір м'яким шепотом. – Будеш слухняною. Виконаєш усе, що забажаю.

Майя зрозуміла: Хрип-Костелом не знає про те, що вона у свідомості. І все, що встигла придумати, продовжувати вдавати, поки не побачить інший вихід.

– Так, виконаю все, що скажеш, – охоче відгукнулася вона, сподіваючись, що голос звучить, як у зачарованої.

– І будеш лагідною та покірною?

– Буду.

Вона лише сподівалася, що Хрип-Костелом не почує, як шалено скаче її серце. Не помітить, як важко їй дається тримати подих рівним, а обличчя безтурботним. Але батько вчинив би саме так. Він би вичікував, терпляче витягав цвях зі стільця, поки ворог вважає свого бранця безпорадним.

Хрип-Костелом відірвав приклеєний липкою стрічкою бинт від порізу на шиї Майї. Дівчина ледь не сіпнулася, коли відчула крижаний подих на шкірі. Нелюд вдихнув запах її крові та облизнувся.

– Смачно пахне, – промуркотів вампір. – Молоді дівчата завжди так смачно пахнуть… Як я раніше не помічав?

Хрип-Костелом відвернувся і поставив шолом на табуретку. Майя одразу глянула на залізний головний убір і прикинула його вагу. Чоловік скинув плащ і повісив на узголів'я ліжко. Варто йому взятися за ремінь на штанах, як Майя зрозуміла, що чекати не можна. Вона схопила шолом і з несподіваним припливом сил обвалила його на голову Хрип-Костелома.

Кут шолома припав у скроню нелюдя. Той похитнувся, на мить вражено глянув на дівчину червоними очима. Наступної миті він звалився на підлогу.

Майя деякий час важко дихала і дивилася на нерухоме тіло вартового. Ноги на мить ледь не підкосило, але дівчина встигла схопитися за ліжко.

"Схоже, навіть перетворення в безсмертного розуму не додає", – майнула в її голові думка, коли вона глянула на розгублену гримасу Хрип-Костелома.

Потім вона окинула поглядом його форму вартового. У дитинстві вона завжди вважала людей у цьому одязі охоронцями порядку. Ті, хто захищає місто від монстрів. То коли ж цю форму стали носити самі монстри?

Опам'ятавшись, вона напружено подивилася в напівтемряву коридору. На гуркіт ніхто не біг. Майя знову глянула на Хрип-Костелома. Пульс перевіряти марно, у вампірів його немає. Але вона точно пам'ятала, що їх не так просто вбити. Потрібно відрубати голову або встромити кілок у серце. Не можна зволікати, він може прийти до тями в будь-який момент.

Майя присіла біля вартового. Знайшла на поясі зв'язку ключів і відстебнула. Виявила вона ще кишеньковий годинник і кинджал, захований у чоботі. Потім підійшла до батька Луки, що стояв біля стіни, і обережно покликала його. Той не відповів. Погляд, як і раніше, спрямований в одну точку, обличчя відсторонене. Схоже, навіювання працювало навіть після знешкодження вампіра.