Розділ 24. Кривава троянда

Прокинулася Майя в холодному кам'яному підвалі з великою кладкою. Люстра з двох кілець зі свічками висіла на старому ржавому ланцюгу. Тіло пробивало тремтіння, Майю притулили до холодної стіни. Накидки на ній немає, верхні ґудзики блузки розстібнуті й видно три шрами над серцем.

Майя хотіла прикритися, але збоку брязнуло. Вона побачила на зап'ястях кайдани з ланцюгами, що кріпилися до стіни. Варто було тільки глянути через Завісу, як зрозуміло: руки обплетені магічною мережею, що не пропускає ману в долоні. Її залишили без можливості плести заклинання. Зважаючи на все, вона в Пожирачі Долі. В одній із кімнат підземелля, де проводять допити. На це не двозначно вказували темні плями на кладці та підлозі. У кутку видно відбиток долоні із засохлої крові. Майя не хотіла думати, за яких обставин він залишився тут.

Почувся шум збоку. Дівчина побачила Моргана на стільці біля дерев'яного столу. Він сидів до неї у профіль, і похмурі тіні окреслювали його орлиний ніс. Чоловік закинув ноги на стіл та читав старий фоліант. Помітивши, що Майя прокинулася, він відклав книгу. На відкритій сторінці з пожовклим папером промайнуло зображення на весь зріст чорного лицаря в обладунках із шипами та короною на голові – Стратоса.

– Ваша Темність, – не без глузування видав Морган невеликий уклін.

– Послухайте, пане Морган… – схаменулась Майя, але не встигла домовити. Маг промовив заклинання, символи на кайданах спалахнули, і кайдани вмить загострилися. Майя скрикнула, відчуваючи, як обпалює шкіру на зап'ястях.

Чоловік знову промовив заклинання, і кайдани охолонули так само швидко, як і розжарилися. Залишився тільки пекучий біль від торкання твердого заліза.

– Це щоб ти гарненько думала, перш ніж брехати мені, – не без задоволення від її виразу промовив маг.

Він підхопив тростину, підійшов до дівчини, що сиділа на підлозі, і подивився на неї зверху вниз. Вираз його, як і раніше, нагадував орла, що впіймав кролика і тепер прикидав, з якого місця почати рвати тушку безпорадного звірятка.

– І так, Майє Семироз, як тобі вдалося вхопити темну корону? – поправив він пасмо на обличчі дівчини позолоченим дзьобом тростини. – Ти коханка Маскарона чи у вас суто діловий союз?

– Не те й не інше, – заперечила Майя.

– Зізнаюся, я вражений, – промовив маг. – З боку Маскарона це неймовірно розумно та знущально одночасно: сховати свою обраницю за спинами ворогів. Велізар, не дивлячись на всі його таланти мисливця, ніколи б не додумався шукати темну княгиню у себе в родині. Мені навіть його шкода, Лісана, тепер і дочка. З жінками йому явно не щастить, – похитав головою Морган.

– Прошу, дайте пояснити, – наполягла Майя. – Це все помилка.

– А я бачу справді геніальний план. Якби не свідок, ми б тебе ніколи не знайшли.

– Свідок?

Морган промовчав. Звичайно, він не збирався казати, хто йому доніс на неї.

– Покличте батька, – вимагала Майя, вирішивши, що все не так погано, якщо їй дадуть зробити задумане. Її не «стерли» відразу, а значить, у неї є час все виправити. – Я хочу поговорити з ним.

– О, цей наказний тон тут не спрацює, Ваша Темність, – похитав головою маг. – Тут, не дивлячись на морок, не твоє царство тіней.

Майя стиснула губи. Її зростаючу паніку вважали за нахабство, втім, заперечувати вона не збиралася. Батько вчив, що страх краще звертати у злість, навіть коли ти загнаний у кут. Особливо коли ти загнаний у кут.

– І так, мій старий друг Велізар працює з вами?

– Ні! – вигукнула Майя, і цього разу в голосі проступив переляк. – Він нічого про це не знає!

– Тоді навіщо тобі з ним зустрічатися глибокої ночі?

– Тому що я дещо дізналася. Щось, що, можливо, допоможе зупинити війну. І я хочу розповісти про це батькові.

– Велізар за правилами не може брати участь у розслідуванні через особисті стосунки з обвинуваченою. Він же тебе вчив нашим порядкам, чи не так? А ось якщо ти розповіси мені, я подумаю, чи варті твої слова уваги.

Майя стиснула кулаки, від чого обпалена під обручами шкіра озвалася новим гострим болем. Злість і страх крижаною рукою стиснули її живіт.

Як вона могла так схибити?! Чому не засумнівалася в правдивості слів Моргана? Думка про швидке завершення війни так заволоділа нею, що вона забула про обережність.

Але як Морган її розкрив? Навіть якщо зрозуміло, що він міг перехопити її повідомлення від професора Білозора у варти, як він дізнався про шрами? Не став би декан розповідати йому про них без причини? Швидше, він сказав би батькові. А крім вчителя, батька та Ельдара ніхто про її плями над серцем і не знає…

– Добре, я скажу все вам, – заявила Майя, вирішивши виходити із ситуації. – Перш ніж судити мене та Маскарона, ви повинні дізнатися історію народу, який тут жив до нас.

Вона глянула на герб Оскарії, що, як і на плащі мага Ковена, був акуратно вишитий золотими нитками на грудній кишені сюртука Моргана. І стала говорити про все, що так хотіла розкрити батькові.

Закінчила вона тим, через що довелося пройти Маскарону в полоні людей. Як знущалися з його побратимів, як заради забави катували і як цькували, влаштовуючи собі розважальне полювання. Майя розповіла все, що дізналася про знищення народу Акротер воїнами Оскарії та становлення останнього мага із забутого Двору тим, ким його тепер знав увесь чарівний край.

– Він не завойовник, а геній місця, – намагалася Майя говорити чітко і виразно, хоча її переповнювало обурення. – Вони за своєю суттю охоронці. Річ у тому, що він бачить у людях загрозу для Чарогір'я. Він хоче повернути собі втрачену землю, яку в його сестри колись забрали люди. Ось навіщо йому війна й Армія… Звичайно, – зам'ялася Майя, – правдивість його слів ще треба довести. Я тому й хотіла зустрічі з батьком, щоби все йому пояснити. І я зрозумію, якщо ви відразу мені не повірите.

– Я вірю.

Майя підняла вражений погляд на мага.

– Правда?

– Звичайно. Я знаю цю історію. І твій батько знав би, займи він на посаду архімага, коли йому запропонував король. Звичайно, ця історія відома Ковену. І що далі? – спитав витирач.