Роздід 1.3

Вона вдихнула, щоб зупинити неподобне шпигунство. Але тут двері по той бік дзеркальця відчинилися, і в кабінет увійшов чоловік в темно-сірому сюртуку і циліндрі. Побачивши знайомі густі вуса і монокль на оці, Майя впізнала командира міської варти.

Це через нього було призначено нараду? Він знову вирішив використовувати батька для чергового полювання?

Майя схилилася до люстерка, щоб краще бачити, що відбувається.

 – Господа чарівники, прошу мене вибачити за затримку, – зняв циліндр пан Касс і сів у вільне крісло.

 – Раз ви покликали нас в вихідний день, значить це щось важливе, – відгукнулася пані Роксан. – І навряд чи приємне.

 – На жаль ваші слова саме пророцтво, пані Роксан, – погодився командир. – Я вирішив повідомити вам погану звістку особисто.

Войовниця смикнула пухкими губами з шрамом на куточку, показуючи, що радості їй було б більше, якби вона помилилася. Командир глянув на ректора:

 – Після втрати свого кандидата Маскарон, як вам відомо, зачаївся. Як ми не намагалися вийти його слідом, а про нього навіть в найтемніших куточках міста нічого не чути. Немов він розчинився, як привид.

 – Що не виключено, враховуючи, як він то з'являється, то зникає на вулицях Цвіточа, – нервово посміхнувся професор Чуб.

Майя ледь втрималася, щоб не фиркнути. Цікаво, що б сказав декан майстрів, дізнайся, що цей самий «привид» з цілком матеріальним тілом викладав у них цілий семестр історію. Через гучні події з участю Лісани ніхто особливо не звернув увагу на несподіване звільнення професора Лана. І тільки Майя полегшено на це зітхнула. Хоча новина мала дві сторони медалі: їхній ворог спокійно обвів усіх навколо пальця. А найгірше, вона не могла це ніяк змінити.

 – Але буквально днями до нас дійшли деякі чутки, – продовжив командир.

 – З'явився новий кандидат? – хмикнула пані Роксан.

 – Він не просто з'явився. Маскарон вибрав свого нового Темного Князя. Він буде коронований в наступний повний місяць.

 – Через два тижні, – підрахував професор Білозір.

Пан Касс кивнув.

 – Король і Верховний Ковен цими чутками вкрай стурбовані. Заворушення наражають на небезпеку увесь Цвіточ. І мені вкрай неприємно це визнавати, але ми нічого не знаємо про нашого ворога. Лише те, що поки все йде за його планом. Тому Верховний Ковен надішле до нас найближчим часом свою людину.

 – Одного? – вигнула брову пані Роксан. – Краще б Його Величність привів сюди військо. Яка нам користь від одного воїна?

 – Військо провести через все королівство, а потім і через гори буде важко, а вже тим паче утримувати військовий табір. Це занадто величезні витрати. Поки Армія Тварюк не з'явиться, ніхто на таке не піде. Його Величність надішле нам на допомогу свого вірного воїна. Витирача, який наразі займає місце в Ковені.

Професор Семіроз раптом примружився. Весь цей час він мовчав і уважно слухав гостя. Але як здалося Майї, остання новина йому не сподобалася навіть більше, ніж звістка про коронацію.

 – Що потрібно від академії? – запитав він спокійним, але просоченим холодом голосом. – Ви ж скликали нас не просто так. Вам конкретно щось потрібно від Тайлогос.

Пан Касс відповів не одразу. Він немов зважував свої слова, перш ніж їх озвучити.

 – Цар Самоцвітів.

Плечем Майя відчула, як Ельдар напружився.

 – Цар Самоцвітів і той, хто може його використовувати – Яхонт Червоний.

 – Хочете забрати хлопця з академії? – запитав професор Білозір.

В його зазвичай м'якому тоні раптом проступили сталеві нотки.

 – Думаєте, він вам зловить Маскарона? Це абсурд! Ви знаєте, що Маскарон і так хоче його вбити.

 – Тому що боїться. Якщо Лісана намагалася дістати камінь, в ньому явно приховано те, що Маскарону не дає спокою. Цар Самоцвітів єдина зброя, яку залишив нам Заклинатель Рубінів як той, хто колись вже зупинив війну. А юний Яхонт Червоний єдиний, хто залишився з його роду.

 – І що, це робить його життя не дорожче камінчика? – їдко поцікавився професор Білозір.

 – Корнелій, – запобігливо глянув на декана професор Семіроз і повернувся до командира. – Це все, що вам потрібно від Академії?

 – Тут, – вийняв з кишені складений аркуш пан Касс і простягнув його ректору, – то, чим може допомогти Тайлогос міській варті. І переглядаючи їх прошу не забувати, Велізар, що твоя Академія стоїть тут тільки тому що я вплинув на рішення міської ради підтримати саме твій проект. Та й справді, хіба ми приберегли життя Яхонта Червоного не для такого випадку. Ти сам переконував мене, що він буде корисний для витирачів.

 – Але не зараз, – втрутився професор Білозір. – За умовами він повинен закінчити навчання, а потім працювати вашою зброєю.

 – Пару років раніше або пізніше, для його долі це не має великого значення.

 – Він всього лише адепт першого курсу.

 – Не зменшуйте його заслуг, Корнелій. Ми всі тут знаємо, що він таке. Як і знаємо, яку роль це відіграло в трагедії Рубінового Замку.

Ельдар здригнувся, і Майя підняла на нього очі. Всього на мить, але вона побачила, як його губи стиснулися в тонку смужку, а очі потемніли. Але тут же його обличчя повернуло кам'яний спокій. Він продовжив уважно стежити за бесідою.

У кабінеті ректора повисла тиша. Її напруження Майя відчула навіть через маленьке дзеркальце. Вона спантеличено стежила за батьком і подумки просила його не погоджуватися з командиром.

 – Ви маєте рацію, – нарешті вимовив професор Семіроз, і в животі у Майї похололо. – Яхонт Червоний власність міста і повинен служити для його блага. Але зараз він так само учень моєї Академії, і без гострої потреби я не буду наражати його життя на небезпеку. Такою була, як пам'ятаєте, моя умова. І поки у нас немає конкретного плану дій, він залишиться в стінах замку. Що стосується Царя Самоцвітів, то я не знаю, де він.

 – Хрип-Костолом вважає, що рубін у Яхонта Червоного.

– Він спирався на здогад Лісани. Але навіть вона не знала точно. Ми обшукали кімнату Яхонта Червоного, але ніякого рубіна не знайшли.