Розділ 22.3

Темна вулиця давила на мене своєю тишею, кожен шурхіт озивався в голові гулкою луною. У повітрі повисла тривога, здавалося, що ліхтарі потьмяніли і темрява згустилася, ховаючи у своїх глибинах щось погане. Я відчула пильний погляд, але обернутися не наважилася — холодок страху пробіг по спині, серце гулко стукотіло в грудях, а думки заціпеніли від безмовного жаху. Невже знову темні маги? Що коли вони переслідують Арейну, бажаючи повернути її до своїх лав?

Я подивилася на Арейну. Вона виглядала напруженою, зібраною, але спокійною. Її права рука була трохи піднята і повернена долонею вперед, готова будь-якої хвилини атакувати, а на лівій слабо мерехтіла каблучка, яка містила в собі магію захисту. Багато бойових магів використовували зачаровані предмети, часто каблучки, щоб швидше атакувати або захистити себе щитом.

Арейна кивнула мені, щоб я відійшла і стала позаду неї, що я миттю і зробила. Ми стояли, готові до атаки, і вичікували. Секунди тяглися нескінченно довго. І тут темрява під деревами раптом ожила, з неї безшумно випливли постаті у темному вбранні. Тепер вже не було сумнівів: перед нами темні маги. Один із них підняв руку і темна енергія метнулася в наш бік, слідом за ним атакували й двоє інших.

Арейна з Кадерном були готові до їхньої атаки. Крикнувши нам з Айною не втручатися, вони одночасно обрушили на темних потік вогню, прикриваючись від їхніх атак щитами. Тільки сили були нерівні: три темні професіонали та двоє наших. І якщо я ще могла якось допомогти, то Айна не була сильною у бойовій магії.

— Як ти посміла нас зрадити, Арейно? — вигукнув один із темних магів.

Тепер я розуміла, що напад був не випадковим. Темні вистежили Арейну, дочекалися, поки вона опиниться на безлюдній вулиці й напали.

— Я не вибирала темну магію. І зараз вам не вдасться знову перетворити мене, — відповіла Арейна, не припиняючи атак.

— А тебе ніхто й не збирається знову перетворювати, — головний із нападників гидко засміявся. — Нас послали тебе вбити.

— А сили вистачить, Мовере?

— Бачу, ти мене не забула, Рей, — навіть у темряві було видно, як чоловік посміхається.

— Тебе забудеш, Мовере! — Арейна обрушила на нього вогняну стіну, але той спритно відбив атаку. — Дивись лишень, щоб я тебе не вбила.

— Не вийде, красуне!

— А в тебе вийде? Тобі ж не вистачить духу мене вбити!

— Вистачить, моя люба. Накази не обговорюються. Може, я особисто й змилувався б над тобою, якби ти погодилася бути моєю, але вирішую не я, ти ж знаєш.

Темні атакували без зупинки, зрідка їхня магія проривалася і в наш бік. Тривожачись за нас з Айною, я виставила щит. Атакувати я не наважувалася, нехай Арейна з Кадерном самі розбираються, а я битиму лише тоді, коли в цьому виникне гостра необхідність. Краще зберегти сили, поки вони є.

Коли мені почало здаватися, що сили Арейни з Кадерном почали вичерпуватися і перевага більше не на їхньому боці, праворуч яскравим білим світлом спалахнув портал і з нього вийшло п'ятеро бойових магів у формі відділу міського захисту. Ну нарешті!

Головний із темних магів, якого Арейна називала Мовер, тієї ж миті втік у темному порталі, а двох інших бойові маги схопили. Швидко переговоривши зі своїми колегами, Арейна підійшла до нас.

— З вами все гаразд, дівчата?

— Так, все добре, — відповіла я, бо Айна була надто налякана, щоб говорити.

— Темна магія вас не зачепила?

— Ні.

— Ти впевнена, Кетто? — Арейна пильно подивилася на мене. Моя впевненість якось одразу ослабла. — Давайте з нами у відділення, перевіримося про всяк випадок. А потім вас відправлять порталом прямо до академії.

Я не стала сперечатися і пішла разом із Арейною. Їй видніше, що краще робити після нападу. Нас швидко перевірили і, не знайшовши ні в кому слідів темної магії, зібралися вже відправляти до академії, як тут я зіткнулася в холі з татом. Він рідко бував у відділенні у вихідні і його присутність тут мене здивувала, втім, як і його моя.

— Кетто, а ти що тут робиш?

Я коротко розповіла татові про те, що сталося. Він слухав мене не перебиваючи, тільки хмурився. Коли я закінчила, він невдоволено похитав головою і почав вимовляти:

— Кетто, ти ж доросла дівчина вже. Ти маєш розуміти, що зараз неспокійний час, а ти розгулюєш пізно ввечері містом. Нехай би ти зі своїм Демом гуляла, він може тебе захистити, але ви пішли вдвох із подругою. Чим ти думала? А якби Арейни не було поруч із вами? А якби тебе перетворили?

— Вони полювали на Арейну, а не на нас, тату, — нагадала я йому.

— Те, що їх послали за Арейною, ще не означає, що вони не напали б на беззахисних студенток, Кетто! — тато продовжував свої нотації.

— Я не беззахисна студентка! — обурилася я. — Я займаюся бойовою магією, ходжу на факультатив архімагеси Тіррени. Нехай я не така гарна в бою, як професійні бойові маги, але я краща за інших студентів.

— Може, ти й краща за інших студентів, доню, але вже точно не краще за темних магів, яких спеціально навчали вбивати.

— І що мені тепер замкнутися в чотирьох стінах і не виходити на вулицю?

— Так! Або сидиш в академії, або вдома, або виходиш тільки з Демом або будь-яким іншим бойовим магом, крім тих, звичайно, на яких полюють темні. Щоб я тебе без супроводу бойового мага на вулиці більше не бачив!

— Я повнолітня, тату! — наші крики привернули увагу половини працівників міського захисту, але мені було начхати. — Я робитиму, що захочу!

— Не будеш! Повнолітня вона! А розуму, як у дитини! — тато весь палав від гніву, таким злим я його бачила вперше. — Якщо дізнаюся, що знову гуляла без супроводу, замкну тебе вдома у твоїй кімнаті і не вийдеш звідти, доки не спаде загроза. І мені начхати на те, що ти повнолітня. Ти в мене єдина дитина, Кетто, і я не дозволю тебе перетворити на темну чи ще гірше — вбити. Якщо для цього мені доведеться замкнути тебе заради твоєї безпеки — я так і зроблю.