Глава 46. Магія і кров

Небо розірвали спалахи магії. Заклинання зіткнулися в повітрі, освітлюючи темряву битви. Метал брязкав, люди кричали, земля здригалася під вагою бою.

Ліра стояла в центрі хаосу, її руки рухалися швидко, керуючи тінями, які спліталися навколо неї, перетворюючись на гострі списи та щити. Кожен ворог, що наближався, потрапляв у пастку її магії.

— Ліро, зліва! — вигукнув Калей.

Вона різко розвернулася—королівський маг вже направив на неї вогняний удар. Ліра підняла руку, і темрява поглинула полум’я, перетворюючи його на густий дим.

— Добра спроба, — пробурмотіла вона й, зробивши жест рукою, послала хвилю тіней, збиваючи мага з ніг.

---

Селіна билася поруч, її блакитна магія світилася серед хаосу. Вона створювала бар’єри, лікувала поранених і стримувала натиск противників.

— Вони нас затискають! — вигукнула вона.

Ліра озирнулася. Ворогів було більше, ніж вони очікували. Король послав своїх найкращих магів і елітних воїнів.

Їхні сили виснажувалися.

Але здаватися вони не могли.

Ліра закрила очі й відчула, як магія тіней огортає її зсередини. Це був її шанс.

— Прикрийте мене, — сказала вона, і Калей, не ставлячи питань, ступив перед нею з мечем напоготові.

Ліра вдихнула глибше, зосереджуючись. Темрява розширювалася, приймаючи її волю.

І тоді вона відпустила її.

Хвиля чорної магії прокотилася полем битви. Вороги завмерли—їхні тіні ожили, сковуючи їх рухи, змушуючи їх задкувати.

— Це… неймовірно, — прошепотів Калей.

Але Ліра знала, що це ще не кінець.

Бо серед ворогів з’явився хтось інший.

Той, кого вона не очікувала побачити.

Той, хто міг змінити хід битви.