Глава 34: Битва

Темрява ринула вперед, мов жива хвиля, змушуючи Ліру та її друзів розбігтися в різні боки. Повітря задзвеніло від магічної енергії, а земля під ногами здригнулася.

Ліра встигла виставити перед собою бар'єр, коли чорні блискавки прорізали простір. Її серце калатало, але вона змусила себе зосередитися. Незнайомець не просто володів темною магією — він керував нею, наче це була частина його самого.

Калей кинувся в атаку, його меч зблиснув у тьмяному світлі, але чоловік навіть не ворухнувся — одним помахом руки він відкинув його назад невидимою хвилею сили.

— Ти надто слабкий, хлопче, — промовив він холодно.

Селіна, скориставшись моментом, прошепотіла заклинання, і з її пальців вирвався спалах чистої світлої енергії. Проте ворог лише підняв долоню, поглинаючи удар, наче він був краплею дощу.

Ліра стискала кулаки, відчуваючи, як її власна магія закипає всередині.

— Чого ти хочеш? — запитала вона, підводячись на ноги.

Чоловік повільно наблизився. Його срібні очі пронизували її наскрізь.

— Ти відчуваєш це, правда? Твою силу. Вона ще спить, але я можу її пробудити.

Ліра ковтнула, відчуваючи щось знайоме в його словах.

— Ти не перший, хто говорить мені таке, — промовила вона, намагаючись зберегти холоднокровність.

— Але я буду останнім, — його голос став м'яким, майже заспокійливим. — Бо ніхто не зможе розкрити твій потенціал так, як я.

— Я не довіряю тобі.

Він усміхнувся, нахиливши голову набік.

— Це правильно.

І в наступну мить він зник, залишивши по собі лише темний шлейф енергії, що поступово розсіювався в повітрі.

Ліра з силою видихнула. Калей і Селіна наблизилися до неї, ще не вірячи, що цей загадковий незнайомець просто… пішов.

— Що це було? — Калей із підозрою оглянувся навколо.

— Попередження, — пробурмотіла Ліра, стискаючи кулак. — Або запрошення.

Її серце билося тривожно, але десь у глибині душі вона знала: ця зустріч була лише початком чогось більшого.