Розділ 21: Дорога в невідоме

Ліра відчула, як її тіло ніби розчинилося в потоці світла. Усе навколо змінювалося — тіні витанцьовували перед очима, а вітер проносився крізь неї, несучи шепіт стародавніх голосів.

І раптом усе скінчилося.

Вона ступила на тверду землю й ледь не втратила рівновагу. Калей міцно схопив її за руку, втримуючи.

— Вибач, якщо це було різко, — озвалася Селіна, виходячи з порталу. — Але подорож через простір ніколи не буває приємною.

Ліра озирнулася. Вони стояли серед руїн. Кам’яні арки, зарослі плющем, високі колони, що ледве трималися купи. Повітря було густо насичене магією — вона відчувала її кожною клітиною.

— Це… цитадель магів? — недовірливо запитала вона.

— Те, що від неї залишилося, — Селіна провела рукою по старих символах на камені. — Колись тут навчали наймогутніших магів. Тепер це місце забуте, але його енергія все ще жива.

Ліра зробила кілька кроків уперед, відчуваючи, як щось всередині відгукується на цей простір.

— І як я маю навчитися контролювати свою силу?

Селіна вказала на центр руїн, де стояв кам’яний круг із викарбуваними знаками.

— Стань у коло. Дозволь магії вести тебе.

Ліра кинула погляд на Калея, але той лише мовчки кивнув, показуючи, що довіряє їй.

Зробивши глибокий вдих, вона ступила в центр.

Земля під нею затремтіла. Символи на камені спалахнули, і в повітрі з’явилися золотаві нитки енергії.

І раптом Ліра побачила… видіння.

🔥 Палаючий тронний зал. Король стоїть серед полум’я, його очі світяться зловісним золотом. Перед ним — темний силует, схожий на неї саму.

— Ти не втечеш від своєї долі, — його голос лунав, ніби грім.

І все зникло.

Ліра різко вдихнула, повертаючись до реальності.

— Що ти бачила? — негайно спитав Калей.

Вона подивилася на нього.

— Майбутнє… або попередження.

Селіна зітхнула.

— Тоді часу ще менше, ніж ми думали.

Ліра стиснула кулаки.

Вона більше не тікатиме. Тепер вона була готова боротися.