Розділ 5

Ректор Алістер пішов, а Кіара підійшла до Жанни.
— У нашій академії є кімнати. Схоже, я твоя сусідка, — сказала Кіара, дістаючи свій ключ.
Жанна пішла за Кіарою. Вони зупинилися біля дверей із номером 306.
Кіара відкрила їх своїм ключем.
Це була проста, але дуже затишна кімната: два ліжка, на стіні — фотографія Ігніса, стіни легкого фіолетового кольору, а біла стеля була прикрашена маленькими зірочками.
— Тут дуже гарно, — сказала Жанна.
Кіара посміхнулася.
— З лівого боку моє ліжко, значить, з правого — твоє.
Жанна сіла на своє ліжко. Раптом вона помітила щось під ним.
Це був чийсь старий щоденник.
Дівчина витягнула його й відкрила.
На обкладинці було написано:
«Щоденник Аліси Айлен»
Жанна завмерла.
Це було ім'я та прізвище її бабусі.
— Невже?..
Вона відкрила першу сторінку.
2001 рік. Вівторок.
«Мій дорогий щоденнику, сьогодні я вперше потрапила сюди. Тут трохи дивно, і я хочу додому. Там у мене мама. Але тут у мене з'явилася подруга, а ректори хвалять мене й кажуть, що в мене дивна магія, як для людини. Це трохи дивно.
Поки я залишуся тут. Треба буде знайти дорогу додому й дізнатися, що робити далі».
Кіара підійшла до Жанни.
— Що ти знайшла? — запитала вона.
— Це щоденник моєї бабусі.
Кіара здивовано подивилася на сторінку.
— Можна мені почитати?
— Так.
Кіара взяла щоденник.
Середа.
«Я не знаю, як потрапити додому. А академія в небезпеці. Що мені робити, мій дорогий щоденнику? Як допомогти? Я не знаю, але я не кину академію, подругу та ректорів».
Кіара повільно прочитала останній рядок.
— Небезпека… В нашій академії? — прошепотіла вона.
Жанна подивилася на щоденник.
— Схоже, що так.
Вона перегорнула сторінку.
Четвер.
«Дорогий щоденнику, я зрозуміла. Я можу допомогти. Щит "Відбивач", магія трансформації, вогняна стихія. Я готова. Завтра почнеться моя битва».
Жанна подивилася на Кіару.
— Вогняна стихія…
Кіара теж перечитала сторінку.
— Як твоя бабуся захистила академію? Читаємо далі.
Вона перегорнула сторінку.
П'ятниця.
«Мій дорогий щоденнику, у мене вийшло! Щит "Відбивач" відбив силу крадіїв магії. Вони дуже сильні, бо забирають чужу магію собі. Але я змогла їх перемогти.
Щит "Відбивач" і магія трансформацій — дякую вам! Уявляєш, щоденнику? Я перетворила крадіїв магії на пару листків старого дуба.
Ректори сказали, що я хранителька академії. Ну, я не знаю… Але я рада, що академія в порядку.
Завтра повернення додому. Один ректор показав мені дорогу. Я візьму тебе із собою, щоденнику».
Жанна переглянулася з Кіарою.
— Але як тоді щоденник знову опинився тут?
— Я не знаю, — відповіла Кіара. — Читаємо далі.
Жанна перегорнула сторінку.
Субота.
«Я вдома! Ура! Мама дуже рада, що я повернулася. Поки ще не розповіла їй правду. Згодом, думаю, розповім. Попереду ціле життя».
— Бабуся повернулася додому, — сказала Жанна.
— Так. Але це ще не кінець, — відповіла Кіара, перегортаючи сторінку.
На наступній сторінці стояв інший рік.
2018 рік.
«Вже минуло сімнадцять років , але я не забуду тебе, щоденнику.
Моя мама померла. Тоді мені було рівно тридцять. Я вже була одружена . Тепер мені сорок сім . Мій чоловік також помер.
Я живу з донькою Марією. Часто називаю її своєю магією, бо пам'ятаю все це.
У мене є внучка Жанна — моя маленька Жанночка. Я розповідаю їй історії з академії. Жанна думає, що це казки.
Але це не так».
Жанна доторкнулася до напису.
— Це про мене…
— Так, — відповіла Кіара.
Вона перегорнула сторінку.
«Сьогодні понеділок. Я отримала листа від академії. Там більше ворогів. Боюся, що я не повернуся.
Але я маю допомогти їм. Заради академії, подруги та вершниці прекрасного Грома».
Жанна уважно подивилася на сторінку.
— Значить, бабуся повернулася…
— Схоже, що так, — відповіла Кіара.
Вона перегорнула сторінку.
Вівторок.
«Я тут. У своїй академічній кімнаті. Я навіть скучила за нею.
Я залишу тебе тут, мій дорогий щоденнику. Якщо я не повернуся, можливо, хтось знайде тебе й дізнається мою історію».
Жанна спробувала перегорнути наступну сторінку.
Але її більше не було.
— Це кінець… — тихо сказала вона. — Схоже, бабуся померла на цій новій битві.
— Так, — відповіла Кіара.
Жанна та Кіара побігли до інших, показуючи їм щоденник.
Аріанда подивилася  на щоденник.
— Це щоденник твоєї бабусі, так, Жанно?
— Так.
Велер прочитав усе, що було написано.
— Значить, вона померла на другій битві… Хранителька академії, про яку існує легенда.
— Я також чула про цю легенду, — сказала Аріда.
Арія перечитала щоденник, але нічого не сказала.
Аріанда раптом заплющила очі.
— Аріандо, що з тобою? — запитала Жанна.
Аріанда завмерла.
Потім тихо прошепотіла:
— Це видіння…
Усі замовкли.
— Минуле… — сказала Аріанда. — Я бачу Алісу.
Її голос став ще тихішим.
— Вона не змогла перемогти.
Жанна відчула, як у неї похололи руки.
— А майбутнє?..
Аріанда відкрила очі й подивилася прямо на Жанну.
— Я бачу тебе, Жанно.
Ніхто не промовив ні слова.
— Ти переможеш.