Розділ 4

Знову пролунав дзвінок, і всі пішли на наступний урок.
Зайшовши до класу, дівчата побачили жінку, яка сиділа за столом.
— Добрий день, — сказала вона й подивилася на Жанну. — Ти новенька? Я Морріанна Райвен. Я викладаю магію захисту.
— Добрий день, Морріанно Райвен, — привіталися всі.
Ректорка усміхнулася.
— Як тебе звати, новенька?
— Мене звати Жанна.
Морріанна кивнула.
— У кожного є своя сфера захисту. У Аріди — запах. За запахом вона може зрозуміти, яка перед нею людина. Велер використовує боротьбу та свою силу перевертня. Кіара вміє створювати щити. У Аріанди є здатність блокувати магію ворогів, а Арія може створювати водяний щит.
Вона подивилася на Жанну.
— А тепер дізнаємося, який захист у тебе.
Жанна підійшла ближче.
— А що мені робити?
Морріанна посміхнулася.
— Заплющ очі. І просто відчуй, що навколо тебе.
Жанна заплющила очі.
Спочатку нічого не відбувалося.
Вона чула лише тишу.
А потім навколо неї почало з'являтися щось прозоре.
Спочатку це був маленький щит над нею.
Але він раптом почав збільшуватися.
Він накрив усіх, хто знаходився в класі.
Прозора поверхня поступово стала сріблястою й засяяла м'яким світлом.
Жанна розплющила очі.
— Вау… Це я? Але як? Цей щит…
Морріанна дивилася на нього із подивом.
— Жанно, звичайна людина не може створити такий щит.
— А що в ньому особливого?
— Звичайний магічний щит може захистити одну людину. А твій щит може захищати одразу кількох людей і навіть відбивати атаку назад.
Ректорка уважно подивилася на Жанну.
— Я називаю такий щит «Відбивач».
Жанна ще раз подивилася на сріблястий щит.
— Я навіть не знала, що можу таке.
Пролунав дзвінок.
Морріанна Райвен кивнула учням.
— На сьогодні все. До побачення.
Усі вийшли з класу.
Велер подивився на Жанну.
— Ти дивуєш мене, дівчино. І дуже дивуєш.
Жанна усміхнулася.
— Це добре чи погано?
— Добре, — неохоче відповів він. — Але ми все одно не будемо друзями.
Аріда посміхнулася.
— Брате, здається, ти вже трохи змінив свою думку про Жанну. Просто не хочеш зізнаватися.
— Ні, — швидко відповів Велер.
Аріда засміялася.
До них підійшов Алістер Вейн.
— Добрий день, Жанно.
— Добрий день.
Ректор подивився на дівчинку серйозним поглядом.
— Селестія Найн і Морріанна Райвен розповіли мені, що з першого разу в тебе вийшла магія трансформацій і щит «Відбивач».
Жанна кивнула.
— Так.
— Це означає, що ти не зовсім звичайна людина.
Жанна здивовано подивилася на нього.
Алістер продовжив:
— Двадцять п'ять років тому в нашій академії була інша людина. Спочатку вона здавалася звичайною, але згодом стала хранителькою академії.
Жанна уважно слухала.
— Її звали Аліса.
Дівчинка завмерла.
— Аліса?..
— Так. На жаль, вона померла. Я досі не знаю точно, як і чому це сталося.
Жанна опустила очі.
— Аліса… Аліса — моя бабуся.
Ректор здивовано подивився на неї.
— Твоя бабуся?
— Так. Коли я була маленькою, вона розповідала мені казки про академію драконів і про багато інших речей. А потім вона померла. Я ніколи не знала чому. Мама тоді нічого мені не розповіла.
Жанна замислилася.
— Можливо… моя бабуся справді колись була тут.
Алістер кілька секунд мовчав.
— Можливо, — нарешті сказав він.
Жанна подивилася на академію.
Тепер вона була впевнена лише в одному.
Вона потрапила сюди не випадково.
Її бабуся вже знала цей світ.
А можливо, знала набагато більше, ніж Жанна могла уявити.
І тепер Жанні потрібно було дізнатися правду.