Розділ 16

Феліція повернулася до Святкової зали — більшість студентів ще веселилися. Як не дивно, виявилося, що Майренн сидить на самоті за їх столиком, вона якраз дегустувала принесене Кеттою вино. Феліція присіла поруч із подругою, налила собі ще вина і розповіла про підслухану розмову та зізнання Фірніета. Майренн пораділа за подругу і запропонувала за це випити.

Вино у пляшці майже закінчилося, Феліція сильно захмеліла, а вечір все не закінчувався. Вона сподівалася, що Фірніет повернеться на свято, але з кожним випитим келихом хмільного напою надія танула. Майренн, яка ще кілька годин тому клялася, що хлопці їй не потрібні, знову втекла танцювати з черговим, і Феліція нудьгувала на самоті.

Втомившись від свята, Феліція вирішила повернутися до кімнати. Поцупивши зі столу пляшку солодкого грушевого вина, вона повільно попрямувала до кімнати, попиваючи алкоголь прямо з пляшки. Піднімаючись сходами, вона несподівано зіткнулася з Фірніетом, який в той час спускався вниз. Феліція мало не втратила рівновагу, але викладач вчасно підхопив її за талію, притиснувши до себе надто близько. Щоправда, він майже одразу ж її відпустив, Феліція навіть не встигла видихнути. Від нього теж добряче несло алкоголем.

— Ви чого так напилися, Феліціє? — Фірніет відібрав у неї наполовину порожню пляшку.

— Так і ви п'яні, майстре Фірніете, — Феліція безглуздо захихотіла, алкоголь брав гору над її розумом.

— Мені можна.

— А мені що не можна? — Феліція була обурена подібною заявою і, відібравши у Фірніета свою пляшку, зробила ще ковток.

— Ви не контролюєте себе, — спокійно заявив Фірніет, знову відбираючи у неї пляшку. Феліція обурено надула губи.

— А ви?

— А що я?

— А ви взагалі до мене в кімнату проникаєте без дозволу! — Феліція вирішила дати хід історії з браслетом.

— Ніби ви не те саме робите регулярно, — Фірніет знайшовся, чим відповісти. — І взагалі, з чого ви взяли, що я був у вашій кімнаті?

— У мене на дверях стоять дві захисні руни: одна від темної магії, друга від мешканців академії, за винятком мене та Майренн. І вас.

— І за що мені така честь? — посміхнувся Фірніет.

— Ну, я вам довіряю. Ви знаєте мою історію, — чесно зізналася Феліція.

— І саме тому ви вирішили, що я був у вашій кімнаті.

— Ну, не матеріалізувався ж сам собою цей браслет у мене на ліжку?! — Феліція помахала рукою з браслетом перед викладачем.

— Не знаю, про що ви, — Фірніет узяв її за руку. — Давайте я вас проведу до дверей, раптом упадете.

Ніжно тримаючи її за руку, Фірніет йшов порожнім коридором. Тепло його міцної руки гріло долоню Феліції, вона стиснула його руку і він у відповідь стиснув сильніше. Це були єдині дозволені ніжності з його боку. Вони надто швидко опинилися біля дверей її кімнати. Зупинилися, не випускаючи рук, тільки обернулися один до одного. Феліція притулилася плечем до дверей і міцно тримала Фірніета за руку. Не хотіла відпускати. Він дивився кудись у далечінь, над її головою, адже він був набагато вищий.

— Віддайте мені вино! — лукаво посміхаючись, Феліція потяглася до іншої руки Фірніета, в якій той тримав пляшку, але він спритно сховав руку з вином за спиною. Феліція не чекала такого повороту подій і знову потрапила в обійми викладача.

Фірніет, схоже, вирішив скористатися моментом і трохи обійняв Феліцію, випустивши її руку зі своєї. Її голова пригорнулася до його грудей. Феліція відчувала, як сильно б'ється його серце і як його цитрусовий аромат змішався із запахом алкоголю. І як тяжко він дихає. Вона не хотіла, щоб він її відпускав і він тримав її в обіймах, ненадовго здавшись. Феліція відчувала, як він трохи погладжує їй спину, тримаючи одночасно міцно і легко. Сильні, впевнені обійми, здатні захистити від усього світі, навіть від самої долі.

— Вам треба поспати, Феліціє, — раптом промовив він, зруйнувавши всі чари. — Прогулювати свої пари через похмілля я вам не дозволяю.

Феліція підняла на нього погляд, Фірніет дивився посміхаючись. Усвідомивши, що чарівні моменти закінчені і більше не повернуться сьогодні, Феліція трохи відсторонилася. Фірніет її не утримував.

Відчуваючи незручність, Феліція поспішила прослизнути до своєї кімнати. Вона притулилася спиною до дверей і сповзла на підлогу, скинувши туфлі, що набридли. З-за дверей почулося, як Фірніет тихо вилаявся. Феліція обережно припала оком до замкової щілини і виявила, що викладач усе ще стоїть під її дверима. Вона намагалася не дихати, щоб він не відчув, що вона поряд. Фірніет продовжував стояти під дверима, нервово запускаючи руки у волосся, потім швидко допив залишки вина з її пляшки та стрімко пішов. Феліція задоволено засміялася. Це була майже перемога! Він ледве встояв. Скільки ж потрібно мати стійкості, навіть упертості, щоби так опиратися власним почуттям, навіть під впливом алкоголю? Феліція не знала, і якби не почуття власної гідності, вона давно б полізла до нього цілуватися. Феліція ніколи не належала до тієї категорії дівчат, які самі вішаються на шию та нахабно нав'язуються, як би її не тягнуло до чоловіка. У цьому вона була дещо старомодна.

Спала Феліція неспокійно, всю ніч їй снилися відверті сни, і головним героєм у них був Фірніет. Вона раз у раз прокидалася, відчуваючи, як вся горить. Дбайливо залишений Майренн глечик з водою на тумбочці до ранку спорожнів, а легше не ставало.

— Може, залишишся в ліжку, відіспишся? — запропонувала Майренн, бачачи страждання подруги.

— Фірніет сказав, що не дозволяє мені прогулювати його пари, — зітхнула Феліція, прикладаючи мокрий рушник до чола.

— Йому без тебе сумно, — у Майренн завжди знаходилась цікава відповідь.

— Угу, він хоче позловтішатися над моїм похміллям і подивитися, як я буду ніяковіти після вчорашнього, коли впала в його обійми.

— Він сам тебе обіймав, ти ж казала.

— Йому можна, він викладач. І пити йому можна. І в кімнату до мене заходити. А мені цього всього не можна.