Розділ 14

Тремтіння пробігло по шкірі Феліції і скувало її тіло страхом. З ними говорила Валідана, сумнівів не було. Але як вона змогла прорватися крізь потужний захист, накладений Фірніетом? Феліція тільки й могла, що вражено дивитися на Ірфлу, не маючи сили навіть поворухнутися. Схоже, і сама Ірфла не розуміла, що відбувається — вона раптом ніби прийшла до тями, похитнулася і різко схопилася за спинку стільця.

— Щось трапилося? Чого ви на мене так витріщаєтеся? — істерично допитувалася полонянка.

— Твоя мати заволоділа твоєю свідомістю і передала нам послання, — спокійно відповів Фірніет, ніби йому не вперше було бачити такі чудеса.

В очах Ірфли промайнуло здивування і навіть якась образа. Їй не вірилося, що мати могла просто взяти та скористатися нею. Вона невдоволено подивилася на Фірніета і запитала:

— Ви впевнені, що то була моя мати?

— Вона говорила про тебе, — Фірніет процитував слова Валідани.

Ірфла важко опустилася на стілець. Кілька хвилин вона сиділа мовчки, тупо дивлячись перед собою, потім нарешті сказала:

— Як вона могла використати мене, моє тіло, свідомість? Вона так робила тільки зі своїми слугами чи воїнами, ще й посміювалася з них, називаючи маріонетками. Вона що й мене вважає своєю маріонеткою? — в очах Ірфли майнув недобрий вогонь. — Я маріонетка?

— А ти це тільки зараз зрозуміла? — хмикнув Фірніет.

Ірфла була готова вибухнути, очі її налилися вогнем, обличчя перекосило від гніву. Феліція жестом попросила Фірніета не втручатися і підійшла до ґрат.

— Тепер ти бачиш, яка твоя мати, — лагідно почала вона. — Але ти не повинна їй підкорятися, Ірфло.

— Все перемішалося… — тільки й відповіла Ірфла тихо, приречено. Її гнів згас, змінившись розпачом.

— Чорне стало білим, а біле чорним? — Феліція знала, про що каже Ірфла. — Я тебе розумію. Сама це відчувала.

— Ти думаєш мені легше від цього? — обурилася Ірфла. — Дайте мені спокій або випустіть, але не діставайте зі своїми розмовами. Не хочу.

Ірфла перебралася на ліжко і лягла, відвернувшись до стінки, позначивши цим кінець розмови. Фірніет запропонував Феліції повернутися до вітальні.

— Це недобре… — Фірніет зітхнувши опустився в крісло. — Валідана якимось чином зуміла прорвати мій захист і проникнути до свідомості доньки. Можливо, вона не знає, де точно знаходиться Ірфла, але якщо вона керуватиме її свідомістю, у нас виникнуть серйозні проблеми.

— А ми можемо щось зробити? — Феліція не на жарт стривожилась.

— Хіба що спробувати достукатися до Ірфли. Їй явно не сподобалося, що мати без дозволу полізла до її голови. Потрібно переконати її встановити блок. Феліціє, чи могли б ви з нею поговорити? — Фірніет подивився на дівчину з надією. — У вас краще виходить із нею спілкуватися.

— Я спробую, але, певно, вже завтра.

— Так, — погодився Фірніет. — Сьогодні хай відпочине. І вам також це потрібно.

Наступний день видався надто вимотуючим. Магеса Маллайда взялася за активну бойову підготовку студентів, а на додаткових заняттях увечері взагалі ганяла Феліцію за повною програмою. І якщо на парах вони не використовували травмуючих заклинань, то на заняття з Феліцією це не поширювалося. Маллайда змушувала Феліцію тренуватися, кидаючи в неї вогняні кулі. Сама Маллайда з легкістю ухилялася від атаки, чого не скажеш про Феліцію — вона отримала кілька слабких опіків і до кінця занять почувала себе вичавленою, наче лимон.

— У тебе не підходить одяг для занять бойовою магією, — заявила Маллайда. — У цій вашій формі зручно бігати та стрибати, але вона погано захищає від заклятть. Як тільки з'явиться можливість, обов'язково ппридбай спеціальну форму, вона краще захистить тебе від вогняних куль. Все, на сьогодні вистачить. І сходи до Фірніета за маззю від опіків. Він її робить краще за лікаря в академії.

Опіки були хорошим приводом, щоб знову відвідати Фірніета. Цього разу Феліція дочекалася під дверима, поки викладач відчинить, чим невимовно його здивувала.

— Бачу, магеса Маллайда добре вас поганяла сьогодні, — зауважив Фірніет, шукаючи на поличках мазь. — Ось, змастіть. Одного разу буде достатньо.

— А що робити з одягом? — спитала Феліція, намазуючи руки, що постраждали від вогняних куль.

— Відповідь на це запитання ви знайдете у підручнику «Побутова магія», або ж попросіть подругу допомогти. Це просто. А зараз мені потрібна ваша допомога з Ірфлою. Я з нею сьогодні весь день страждаю — не хоче ставити блок, упирається. Може, хоч ви зможете її переконати.

Феліція сумлінно намагалася переконати Ірфу поставити захисний блок від матері, але та не хотіла її слухати. І навіть не тому, що не хотіла, а винятково на зло. Феліція вирішила спробувати щастя завтра, можливо, полонянка за ніч передумає.

Вранці Майренн видала несподівано приємну новину: у понеділок намічалося свято Осені, що традиційно проводиться 1-го числа місяця Домашнього Тепла. Танці, стіл із закусками та алкоголем, виступи магів та кулінарний ярмарок — звичайна програма свята. І для нього потрібна була сукня. А ще дозвіл Фірніета сходити до Ліданії. Феліція підозрювала, що він вирушить із ними і її це не дуже тішило. Вона сумнівалася, що у цьому світі чоловіки люблять ходити з дівчатами за покупками, а тим більше коли чоловік доводиться викладачем дівчині. Але їй потрібна була сукня. У своїх вона не могла з'явитися, а йти на свято у студентській формі — гірше не вигадаєш.

На роботу до Фірніета Феліція прийшла вчасно, але викладача у лабораторії не виявила. Зате килим над люком у підвал було зсунуто. Декілька хвилин Феліція боролася з сумнівами, але потім таки вирішила спуститися. Фірніет знайшовся біля кімнати Ірфли, він спостерігав через вікно, як та спить. Феліція тихенько кашлянула. Фірніет обернувся.

— Майстре Фірніете, час працювати, — Феліція говорила тихо, не бажаючи розбудити полонянку. Сни були єдиними доступними розвагами для тієї.

— Можете не шепотіти, Ірфла все одно не прокинеться, — відповів Фірніет звичайним голосом.