Розділ 5

Наступного ранку, тільки-но поснідавши, Феліція поспішила до бібліотеки. Вона вже стала тут постійною гостею. І, здебільшого, однією з небагатьох, хто активно тут проводив час, особливо у вихідні. У суботній ранок студенти воліли поспати довше, замість корпіти над книжками. Але Феліція не могла собі дозволити такої розкоші як довго спати, адже їй так багато треба було вивчити, щоб ніхто не помітив, що вона з іншого світу. Невідомо, чим би все скінчилося, дізнайся місцеві правду. Феліція не хотіла ризикувати. До того ж, після обіду вони з Майренн планували прогулятися в місто, і потрібно було з користю провести час, поки була така можливість.

Сьогоднішній ранок Феліція планувала присвятити біографії Феллінії Велланійській та заклинанням бойової магії. Оскільки мозок ще недостатньо прокинувся для серйозних знань, Феліція спочатку відкрила невеликий томик із біографіями важливих історичних особистостей. Біографія Феллінії була ближче до кінця книги, мабуть, історії розташовувалися в хронологічному порядку.

Зробивши ковток кави з великої чашки, Феліція поринула у читання.

«Феллінія Велланійська, молодша сестра Імператора Ромеріка I Велланійського, народилася 17 числа Місяця Тихої Води у 704 році III Ери. Вона мала досить-таки незвичайні здібності та сильну магічну енергію. Феллінії дістався дар, що вкрай рідко передається у спадок — перетворення на тварину, а саме кішку, за власним бажанням. Зазвичай у магів такого роду трансформації були або спонтанними, або вимагали складних ритуалів. Феллінія ж легко перетворювалася на кішку і назад.

Крім цього вона була володаркою наступних здібностей:

- грозова магія: здатність метати заряди блискавок та створювати енергетичні атакуючі кулі;

- магія стихій: вона бездоганно володіла магією вогню, і досить добре використовувала магію землі, води та повітря;

- енергетичний бар'єр: Феллінія вміла створювати дуже потужні енергетичні бар'єри;

- вона вміла черпати сили з навколишньої природи;

- принцеса вміла перетворювати свою агресію на магію і виплескувати її вибухом енергії на суперника.

Як людина Феллінія була дуже милою і доброю людиною, вона займалася благодійними справами та підтримувала розвиток світлої магії. Народ дуже любив свою принцесу Феллу і завжди охоче допомагав їй у її починаннях.

У 22 роки Феллінія познайомилася з принцом із Сутінкового острова, Еділаном Сетірамом, вони покохали один одного, і незабаром відбулися їхні заручини. Справа наближалася до весілля, але випадково зіткнувшись у Летанійських горах з принцом Еділаном, зла чаклунка з Етіренії, Валідана Етірель, закохалася в принца. Не зумівши зачарувати Еділана своєю жіночою привабливістю, Валідана звернулася до магії. Їй вдалося зачарувати принца і завагітніти від нього. Весь цей час Феллінія відчайдушно шукала способи знайти та повернути нареченого. І, нарешті, їй вдалося зняти чари та врятувати його з лап відьми. Фелла вибачила Еділану зв'язок із чаклункою, адже вона розуміла, що це були тільки чари, а щирі почуття принц мав тільки до самої Фелли.

Валідана ж не змогла пробачити Феллінії того, що та забрала її коханого і, народивши дочку, вирушила до палацу, щоб поквитатися з принцесою.

Зла чаклунка з'явилася за день до весілля Фелли та Еділана, коли наречена, яка нічого не підозрювала, тихо прогулювалася вечірнім садом позаду палаца. Небо було чисте і зоряне, і Феллінія хотіла насолодитися цим чудовим теплим вечором. Задумливо мандруючи серед дерев, вона не відразу помітила, як у центрі саду з'явився портал і з нього з'явилася Валідана. Тільки коли потік темної енергії відкинув її до дерева, Феллінія побачила свою супротивницю. Вони обидві були сильні і бій був практично рівним, проте Валідана знала кілька темних прийомів, які були недоступні добрим магам і Феллінія почала розуміти, що втрачає перевагу. Хмари над садом згустилися, принцеса закликала на допомогу грім і блискавки, сподіваючись, що це відверне увагу суперниці, але марно. Сили Феллінії танули і якби вона продовжила боротися, то Валідана не тільки вбила б її, але й поглинула здібності Феллінії. Цього принцеса не могла допустити і, покликавши залишки сили і всю свою мужність, вона створила портал і викинула в нього всі магічні здібності, які мала. За мить атакуюче заклинання Валіданы вбило Феллінію. Це сталося пізно ввечері 27 числа Місяця Зоряного Пилу в 727 році III Ери. Феллінії було всього 23 роки, народ та її брат Імператор Ромерік були невтішні. Через місяць припинив своє життя і її наречений Еділан, не витримавши болю втрати і відчуваючи на собі деяку провину. Валідана ж зуміла втекти, їй не дісталися ні сили, ні кохання, тільки перемога над Феллою».

Феліція вже знала, що місяці тут називаються інакше і Зоряний Пил відповідав земному місяцю липню, а 727 рік був 23 роки тому. Принцеса Феллінія померла у той час, коли народилася Феліція і, навряд, це було збігом. Феліція не знала, що про це і думати, і вирішила поки що нікому нічого не повідомляти, навіть Майренн. Їй потрібно було найкраще в цьому розібратися, щоб зробити хоч якісь висновки.

Відклавши біографію Феллінії, Феліція взялася за підручник з бойових заклинань, роблячи позначки у зошиті, щоб потім потренуватися. Вона з головою поринула у навчання, намагаючись не думати про Феллінію і зосередитися над тим, що було для неї справді важливо — відточити базові магічні знання, щоб усі приймали її за свою.

Час за навчанням пролетів непомітно і, нашвидкуруч пообідавши в їдальні, Феліція з Майренн вирушили в місто, щоб трохи розважитися.

Дорога до Ліданії була близькою, всього 15 хвилин спокійного кроку, тож вирушити дівчата вирішили пішки. Феліції було цікаво подивитися на природу нового для неї світу. А подивитись було на що! Мощена дорога, крізь каміння якої місцями пробивалася трава, вела вздовж мальовничого краєвиду. Навколо простягалися високі трави та дивовижні квіти, кілька гачкуватих дерев з пишною золотистою кроною росли трохи віддалік. Небо було ясне, з легким нальотом пухнастих хмар. Феліція вдихала невідомі їй аромати, розглядала незнайомі рослини і почувала себе абсолютно щасливою в цьому єднанні з природою. Дихати було легко, а дорога просто бігла під ногами. Незабаром перед очима постали контури будівель Ліданії, і за кілька хвилин Феліція вперше опинилася у велланійському містечку.