Розділ 3

Після пар Майренн потягла Феліцію до бібліотеки, відразу заваливши горою книг. І собі прихопила парочку на додачу.

— Посидимо тут до обіду, — Майренн вже відкрила книгу, яка її цікавила. — Тобі треба навчитися володіти силами та багато чого вивчити про магію. Отже, відкривай та читай.

— Буде зроблено, вчителька, — усміхнулася Феліція і взяла першу з книжок саме з магії Ілюзії.

Феліція занурилася у читання, забувши про все на світі. Книги про магію були такими захоплюючими! Не те, що книги з математики чи фізики в її рідному світі. Навіть історія магії та історія цього світу були набагато цікавішими за історію Землі. Найбільше Феліція захопилася вивченням бойових заклинань. Вона захоплено робила позначки у своєму зошиті, не помічаючи нічого навколо, поки Майренн не торкнулася її плеча.

— Гей, розумниця, настав час обідати. Можеш узяти із собою п'ять книг. Більше на руки не видають.

Феліція кивнула, закінчуючи писати, і відібрала найнеобхідніші книги. Інші віднесла назад бібліотекарю.

Дівчата поспішили до їдальні. Приємний запах свіжоприготовлених страв починав заповнювати коридор першого поверху. З усього різноманіття запахів Феліція вловила щось схоже на картоплю запечену з часником.

— Картопля? — перепитала вона Майренн. Та ствердно кивнула. — Допоможеш знайти?

Майренн посміхнулася. Вона вже звикла до ролі гіда та головної хранительки таємниці своєї подруги з іншого світу.

Феліція була так захоплена поїданням своєї улюбленої картоплі, що не помітила, як до неї підійшов маг Фірніет. Тільки, коли Майренн штовхнула її в бік, вона, нарешті, підняла очі на постать, що височіла перед їх столиком. Феліція чекала побачити сивого зморшкуватого старця, а перед нею стояв високий темноволосий чоловік у розквіті літ і цілком собі привабливий. Серце на мить пропустило удар, а потім Феліція схаменулась і привітала мага.

— Ви моя нова асистентка? — поцікавився Фірніет. Голос у нього був низький і бархатистий. Феліція змогла лише кивнути. — Тоді чекаю на вас сьогодні о 5-й у моїй лабораторії.

З цими словами маг вийшов із їдальні, не пояснивши навіть, де шукати його лабораторію. Здивована своєю реакцією на Фірніета, Феліція все ще мовчки сиділа, так і тримаючи на виделці наколоту картоплю. З задумливості її вивів голос подруги, з ледве стримуваним смішком:

— Агов, ти чого зависла?

— Я думала майстер-маг — це досить старий чоловік, — видихнула Феліція. — А він молодий і привабливий.

— Йому 38, не такий вже й молодий, як на мене, — хмикнула Майренн. — Може, й привабливий, але дуже небезпечний і сильний маг, і в нього характер не подарунок. Прийди до тями, подружко, він давно вже самотній і ніколи не був помічений у якихось відносинах. Тобі нічого не світить, — Майренн вже відкрито глузувала з подруги.

— Та я нічого, я просто… — намагалася виправдатись Феліція. — Не чекала, що він таким виявиться. Тільки і всього.

Не бажаючи продовжувати незручну бесіду, Феліція зайнялася картоплею. Поївши, вона пішла в кімнату, щоб трохи перепочити і почитати книги перед роботою. Проте текст важко сприймався, всі думки Феліції були зайняті майбутньою роботою. Її лякало, що Фірніет може розкусити її обман, адже знань у неї для роботи асистенткою майстра-мага було замало. Феліція, хмурячись, раз у раз поверталася на ліжку, перегортаючи сторінку за сторінкою і особливо не помічаючи, що читає.

— Що тебе турбує? — Майренн помітила тривогу подруги.

— Боюся, що моє незнання магії видасть мене з головою. Як я можу бути асистенткою мага, якщо майже нічого не знаю ні про магію, ні про те, чим займається цей Фірніет?!

— Переважно зіллями, зачаруваннями, створенням нових заклинань та різноманітними дослідженнями, — Майренн підійшла до своєї книжкової полиці і дістала одну з книжок. — Ось тримай. Це моя особиста книжка. Тут описано основні роботи Фірніета.

Феліція з вдячністю взяла книгу Майренн і почала з ентузіазмом її вивчати, роблячи на окремих листочках невеликі позначки.

— Я подрімаю трохи, — Майренн завалилася в ліжко. — А ти приходь у тренувальний зал після роботи. Це там, де я знайшла тебе.

Майренн вже збиралася повернутись до стінки, але Феліція згадала, що не знає, де шукати лабораторію Фірніета. Майренн пояснила, що потрібно піднятися вузькими сходами праворуч від тренувального залу і там перша з дверей буде лабораторією мага. Начебто нічого складного.

Час до початку роботи пролетів дуже швидко. Феліція так і не встигла до ладу розібратися у всьому, але вирішила, що діятиме навмання. Стрілка великого настінного годинника невблаганно наближалася до п'ятої вечора. Запізнюватися в перший робочий день було зовсім непристойно, тому, зібравши всю свою силу волі та папірці з підказками в кулак, Феліція впевнено попрямувала до лабораторії майстра Фірніета.

Двері в лабораторію виглядали цілком типово для всієї будівлі академії, в ній не було чогось загрозливого. Зробивши кілька глибоких вдихів, Феліція постукала і впевненою ходою увійшла всередину. Майстер Фірніет уже чекав на неї, сидячи на невеликому дивані в центрі кімнатки. Це було невелике приміщення, мабуть, щось на зразок приймальні, бо трохи далі виднілося кілька інших дверей.

— Ви запізнилися на хвилину і 23 секунди, — холодно зауважив майстер Фірніет, кивнувши на годинник.

— Вибачте, майстер Фірніет, я ще не звикла до академії. Трохи гублюсь у її коридорах, — Феліція винувато посміхнулася.

— Виходьте заздалегідь, щоб уникнути такого. Де ваше посвідчення? — Фірніет ніяк не відреагував на посмішку Феліції. Здається, вона взагалі його не надто вразила.

Феліція простягла папірець, який їй видала магеса Елсівет, коли оформляла її у приймальні в перший день.

— Феліція Фульмінаррі, 23 роки, протеже Імператора, — Фірніет пробіг очима папірець. — Що ж, Феліція, подивимося, на що ви здатні. Вам доводилося раніше працювати з магами як асистент?

— Ні, — голос Феліції пролунав надто несміливо. — Але я читала книгу про ваші праці.