Розділ 2

Феліція вирішила довіритися своїй новій подрузі та розповісти все, як є. З самого початку. Як вона все життя шукала сліди магії у своєму світі, як знайшла інструкції з відкриття порталу в інший світ і як проводила сам ритуал переміщення. Майренн заворожено слухала, не перебивала, іноді тільки здивовано підводячи брови і округляючи і без того великі очі.

— І я не уявляю, що буде, коли справжня протеже Імператора з'явиться тут. Хто вони взагалі такі? — зітхнула Феліція, закінчуючи свою розповідь.

— О, я знаю тільки, що ось уже 20 років Імператор відправляє по 3 студенти до кожної магічної академії. В усіх академіях завжди є 3 резервні місця. Я точно не впевнена, за якими принципами Імператор їх відбирає, деякі кажуть, що він запрошує найталановитіших, інші — що він просто займається благодійністю, треті — ніби шукає когось,— пояснила Майренн. — Не завжди протеже прибувають. Не завжди набирається три. Але резервні місця завжди є.

— Боюся, що я застара для студентки. Чи це не страшно?

— Застара? — здивувалася Майренн. — Тобі ж 23. Це якраз той вік, який має бути у студентки 3-го курсу. Мені 22, незабаром теж буде 23.

— Ааа… Ну, якщо так. Просто в моєму світі звичайні люди, якщо вступали одразу після школи, то вищий навчальний заклад закінчували в 22-23, — пояснила Феліція.

— А в якому віці тоді у вас закінчують школу? — схоже, Майренн була спантеличена.

— У 17-18.

— Так рано? — Майренн підняла брови у своїй звичній манері. — У нас в 20.

— Тоді все зрозуміло. Гаразд, давай спати чи що. Я дуже втомилася, — Феліція навіть не намагалася придушити позіхання.

Перевдягнувшись в улюблену піжаму з котиками, Феліція затишно згорнулася клубочком під ковдрою й відразу ж заснула. Ось тільки сни її переслідували аж ніяк не райдужні. Феліція ніби заново переживала ніч втечі, останню у своєму світі. Вона бігла то темними коридорами незнайомого замку, то пустельними нічними вулицями, і скрізь її переслідували блискавки з моторошним громом. Блискавки вдаряли в неї, від гуркоту грому голова мало не вибухала, але вона бігла і бігла, переслідувана блискавками, які хоч і вдаряли в неї, але не завдавали шкоди. Начебто цього всього було мало, під кінець Феліцію підхопив вихор, схожий на той, що виник при відкритті порталу, але тільки цей крутив і крутив нею, намагаючись проковтнути і потягти кудись у невідомість. Здавалося, що все, зараз її не стане, вона помре, і від цієї думки Феліція різко прокинулася.

Усвідомивши, що це був лише сон, Феліція видихнула з полегшенням. Озирнувшись довкола, вона спочатку не змогла зрозуміти, де знаходиться. І тільки помітивши Майренн, яка вже встигла прокинутись, згадала, що вона в іншому світі. Магічному. У академії. Ех, не планувала вона знову вирушати на навчання, думала, що потрапить у якесь цікаве містечко і там почне потихеньку освоюватися. Хоча насправді академія була цілком непоганим варіантом для початку життя в магічному світі. У ній і магії навчать, і нагодують, і спати є де. І ні за що не треба платити. Ще й грошей даватимуть. Феліція згадала про роботу, яку їй дали.

«Сподіваюся, вона буде нескладна» — Феліція солодко позіхнула і потяглася.

— Доброго ранку, соня! — схоже, Майренн уже давно прокинулася. — Тут тобі передали форму. Вмивайся, одягайся, і пішли бігом снідати, бо на пари запізнимося.

Феліція бадьоро піднялася з ліжка, забувши про свої нічні кошмари, і, прихопивши зубну щітку, з цікавістю попрямувала до ванної. Двері в неї вели прямо з кімнати, ванна була одна на двох. Увійшовши всередину, Феліція зітхнула з полегшенням: хоч все виглядало дещо незвично, але душ тут був і туалет також. Не Середньовіччя, цілком по-сучасному, хоч і зроблено не так, як у рідному світі. Феліція швиденько привела себе в порядок, примірила форму, яка складалася з витонченого приталеного плаття темно-фіолетового кольору з чорним оздобленням, довжиною трохи нижче колін та акуратних туфель зі шнурівкою на низьких підборах. Сумка для книг, зошитів та інших потрібних у навчанні речей теж видавалася на додаток до одягу. Кинувши погляд у дзеркало, Феліція задоволено посміхнулася своєму відображенню — сукня сиділа на ній чудово. В отриманому комплекті були ще кілька варіантів форми: довга спідниця та блуза, штани та туніка, мантія. Майренн сказала, що мантія потрібна для особливих випадків, сукню можна чергувати зі спідницею, а штани потрібно носити на пари по бойовій магії. Можна, звісно, й на інші пари їх вдягати, але краще залишати для активних занять. Коли холодніє, форма доповнюється плащем на хутрі та високими утепленими черевиками. Шапки, шарфи, колготки, рукавиці, спідню білизну студенти купують самі. Що ж, і цього цілком достатньо.

Закінчивши збиратися, Феліція вирушила разом із Майренн на сніданок. Щойно вловивши запахи з місцевого кафе, Феліція зрозуміла, наскільки сильно вона зголодніла. Адже в цьому світі вона ще нічого не їла. Схопивши тацю, вона з цікавістю ходила повз столи з відкритими каструльками і тарілками, намагаючись знайти щось знайоме. Або хоча б смачне.

— Бери це, якщо любиш шпинат. Смачно, — Майренн вивела її з задумливості, вказуючи на зелену страву.

— О дякую! — Феліція любила шпинат, тож від пропозиції не відмовилася. Взявши ще пару тостів навмання і тістечко з кавою, вона поспішила слідом за Майренн до невеликого столика на двох у кутку.

— А у вас є шпинат? — поцікавилася Майренн, з апетитом поглинаючи свою порцію.

— Так, тільки не всі його люблять. Але мені подобається.

— Дивно, у нас багато хто любить шпинат. Хоча мій брат та тато терпіти його не можуть.

Феліція нічого на це не відповіла, тільки мовчки продовжила їсти. Їй завжди було трохи сумно слухати про чужі сім'ї, адже свою вона втратила давно. Мати померла, тільки-но народила її, батько — 5 років тому. Була ще мачуха, але з нею у неї були не дуже близькі стосунки: вони не відчували ворожості один до одного, просто не прагнули спілкуватися. Єдина близька людина — єдинокровна сестра Аліса. Але між ними було 10 років різниці та особливо дружні вони ніколи не були. Аліса була досить-таки розпещеним підлітком, стурбованим тільки одягом, хлопчиками і фоточками, так що нудьгувати за нею Феліція не збиралася. Та й особливої ​​любові ніколи не відчувала до неї.