Розділ 17

Елені присіла поруч зі мною без жодного дозволу, розправивши спідницю з такою витонченістю, наче сідала на трон. Я замерла, лише мовчки спостерігаючи за кожним її рухом. Усередині все натягнулося, як тятива. Якщо вони захочуть влаштувати щось прямо тут, під сотнею поглядів — цього разу я не втечу. Нехай спробують. Моя магія була на межі, і якщо доведеться захищатися, вся їдальня побачить, хто насправді почав цю бійку.

Торрен навіть не кліпнув, залишаючись у своєму коконі байдужості.

— Марку, Локу, — Елені ліниво кивнула своїм супутникам. В її голосі прозвучав той самий особливий тон спадкової графині, яка звикла керувати.

Хлопці перезирнулися. Лок невпевнено переступив із ноги на ногу, а Марк, чиї кулаки ще вчора обіцяли мені купу неприємностей, раптом важко зітхнув і зробив крок уперед. На його обличчі читалася така кисла міна, наче його змусили пити полиновий відвар.

— Власне… — глухо почав Марк, ковтаючи гордість під суворим поглядом своєї покровительки. — Ми б хотіли забути той інцидент на ґанку.

Забути? Той інцидент? Я ледь не поперхнулася повітрям. Вони напали на мене, намагалися залякати, а тепер називають це просто «інцидентом», який варто викреслити з пам'яті?

Мої брови здивовано поповзли вгору, а Елені демонстративно, з легкою нудьгою зітхнула, розглядаючи свої бездоганні нігті. Вона поводилася так, ніби робила мені величезну послугу, просто сидівши поруч.

— Вони просять пробачення за те, що відбулося, Кайє, — додала Елені, і в її інтонації прослизнула тонка, ледь помітна усмішка людини, яка повністю контролює ситуацію. — Як бачиш, магістри та ректор виявилися надто зайнятими іншими справами, щоб роздмухувати з цієї дрібниці скандал. Тож Марк і Лок чисті перед законом академії, але я наполягла, щоб вони висловили свій жаль особисто.

Я точно знала, чому навколо цієї дрібниці не здіймали галасу. Графиня. Цим усе сказано. Але на кожну владну фігуру завжди знайдеться сильніша. І нехай я ще не відчувала власної величі, але мій статус королеви — це те, про що їм усім чудово відомо, завдяки моєму чоловікові.

— А як щодо тебе? — тихо запитала я, дивлячись прямо в очі Елені.

Графиня анітрохи не зніяковіла. Вона лише витончено поправила пасмо волосся, окинувши мене поглядом, у якому читався чіткий прагматичний розрахунок.

— Я б радила, — м'яко, майже по-дружньому почала вона, і в її голосі забриніли нотки досвідченої світської левиці. — Серйозно обдумати наші стосунки. Це піде на користь нам обом. Ворогувати немає сенсу, а от союзництво — штука вигідна. Ми ділимо один простір, живемо в одній кімнаті. До того ж серед усіх тутешніх адептів ми маємо найшляхетніше походження. Нам просто судилося триматися разом.

На цих словах Торрен, який досі здавався абсолютно заглибленим у свій старезний фоліант, ледь помітно хмикнув. Було незрозуміло — чи то від того, що він прочитав якийсь дивний пасаж у книзі, чи то від фантастичного нахабства Елені.

Я знову ледве повітрям не вдавилася від такої заяви. Подругами? Після всього, що вона влаштувала? Я стискала пальці під столом, стримуючись із останніх сил, щоб не виставити її геть. Намагаючись себе стримати, я знову відчула магію всередині, яка рвалася через надмірні емоції.

Я відкинулася на спинку стільця, випростала спину й заговорила зовсім іншим тоном — холодним і вагомим:

— Як щодо твоїх вибачень, Елені? — дала їй ще один шанс.

В їдальні навколо нас наче на мить зникли всі звуки. Лок і Марк за моєю спиною навіть дихати перестали. Я замовкла, зафіксувавши погляд на обличчі графині, і зацікавлено спостерігала за тим, як вона сприймає мої слова. Це був прямий виклик.

На обличчі Елені на частку секунди промайнула тінь щирого подиву, а її ідеальна маска ледь помітно тріснула. Проте вона зорієнтувалася блискавично. На її губах знову розквітла бездоганна, солодша за мед усмішка, і вона почала викручуватися із ситуації в своїй фірмовій, витонченій манері. Елені точно не хотіла сваритися зі мною тепер, коли за моєю спиною стояв Король Вогню, але водночас вона надто добре пам’ятала, ким я була до того, як одягти корону. Простолюдинкою, якій просто пощастило.

— О, Кайє, ну до чого це? — Елені весело пересмикнула плечима, наче я щойно невдало пожартувала. — Якщо я тебе чимось зачепила — звісно, мені прикро. Але ж ми дорослі дівчата й розуміємо, що перший день в академії завжди сповнений емоцій. Ми обидві виявили нестримність, але з іншого боку, сильні характери завжди зіштовхуються на початку. Вважай це... моїм специфічним виявом турботи. Ми ж закрили це маленьке непорозуміння, правда?

— Ні, — коротко кинула я.

— Що…? — очі Елені забігали. 

Я збиралася просто розвернутися до свого підноса, але гнів, що закипав усередині разом із залишками тієї дивної магії, пересилив обережність. Розумніша й досвідченіша королева на моєму місці, напевно, змирилася б, зіграла б у цю дипломатичну гру й прийняла б фальшивий мир. Я розуміла, що сама нариваюся. Але лицемірство Елені викликало в мені надто сильну огиду, щоб я могла її проковтнути.

Я підняла погляд і подивилася прямо в ідеально нафарбовані очі графині.

— Ти боягузка, Елені, — чітко, так, щоб почули за сусідніми столами, промовила я. У їдальні раптом стало тихо. — Ти змусила хлопців просити вибачення за свої власні гріхи. Звісно, Лок і Марк винні, але без твого наказу вони б навіть не подивилися в мій бік. А тепер, замість того щоб мати сміливість і визнати провину, ти викручуєшся, шукаєш вигоду в моєму титулі й нахабно нав’язуєшся в подруги. Мені не потрібна твоя фальшива турбота. І купувати мою прихильність приниженням своїх друзів тобі не варто.

Вона точно знає, ким я була до того, як отримати цей проклятий титул. Знає, що під королівським шлейфом ховається звичайна простолюдинка. Тепер, коли академією облетіла звістка про королеву Ембрії, моє минуле виставлене на поталу. Всі чотири королівства знають, звідки я прийшла. І Елені сподівалася, що вчорашня дівчина з народу розгубиться перед її витонченими палацовими підступами. Як же вона помилялася.