Частина 22

Макс з'явився на футбольному тренуванні як зазвичай, але вийшовши з роздягальні зіткнувся з... дівчиськом!

Вона була на півголови вищою за нього і зовні більше скидалася на хлопчика, тож він у першу мить навіть засумнівався: ніяких тобі шпильок і кісок, вдягнена скромно у звичайні джинси і куртку з капюшоном. Але її вії були такими довгими, а дивовижні зелені очі так презирливо втупилися на Макса, що всілякі сумніви відпали сами собою. На ïï носі та щоках розсипалися ластовиння, а коротко підстрижене каштанове волосся завивалося на шиї в кучеряві кучерики.

- А ти що тут забула? Це ж футбольне тренування!

У відповідь вона лише фиркнула і зникла за дверима туалету.

- Оце так справи! - очманів Макс, дивлячись їй услід.

Хлопчаки, які зайшли слідом за дівчинкою, захихотіли:

- Ця дурепа, напевно, переплутала роздягальні!

Дійсно, у цьому ж спортзалі проходили тренування з художньої гімнастики, і роздягальні дівчаток розташовувалися з іншого боку від входу.

Макс, сміючись разом з усіма, покрутив пальцем біля скроні і пройшов до критого футбольного павільйону, де проходили тренування в холодну пору року.

Коли вся команда вишикувалася в шеренгу, до них приєдналася та сама дівчинка, переодягнена у футбольну форму їхньої команди. Вона стала поруч із Максом, який через свій маленький зріст стояв другим із кінця. Як же було принизливо бачити, що здорова дилда, яка незрозуміло навіщо тут з'явилася, втиснулася попереду нього! Усі хлопчаки нахилили голови і втупилися на небачене видовище. А тренер  оголосив:

- Хлопці, у нашій команді поповнення! Це Яна, наш новий гравець.

Яна зробила крок уперед і зарозуміло посміхнулася відразу всім.

- Яна буде нападником. Прошу не звертати увагу на те, що це дівчинка.  Вона має більший досвід у футболі, ніж кожен із вас, і раніше грала за іншу команду, причому успішно.

"Та як таке може бути?!" - думав Макс. Ні, звісно, він чув, що існує жіночий футбол, але ж там всі гравці жіночої статі.  А як же грати на полі з дівчиськом?! Ні підсікти, ні по нозі врізати не вийде - вона ж одразу ревіти почне і скаржитися. Щось тренер цього разу перестарався.

Хлопчаки теж шепотілися одне з одним, обговорюючи шокуючу новину. Тим часом тренер роздав м'ячі і почалася розминка. Макс з-під лоба поглядав на дилду, яка, треба визнати, вміло набивала м'яча обома ногами. Якщо бути чесним, то навіть у Макса лівою так довго не виходило. "Хм... Ну що ж, подивимося, на що здатна в грі ця нова нападниця!", - з усмішкою подумав він.

Коли гравців розділили на дві групи, Яна потрапила в команду суперників. "Ха! - зрадів Макс. - Зараз я покажу тобі справжній футбол!"

Але як він не старався обвести м'яч, Яна завжди примудрялася його перехопити. "Та що це зі мною сьогодні? Дівчину не можу обіграти!" - Макс занепав духом. Він пробував знову і знову, розуміючи, що команда за його спиною покладає надії на перемогу, але забити гол так жодного разу й не вийшло. Хлопчаки невдоволено поглядали на нього, не бажаючи терпіти поразку від сопливого дівчиська. А та лише поглядала з єхидною посмішкою.

Програли з нульовим рахунком, що називається, в суху, 3:0. Макс із соромом опустив очі, чекаючи обурення товаришів по команді.

- Ех ти! Мазила! - дорікнув йому хтось.

Інший схопився за голову і вигукнув:

- Це ж ганьба! Ми програли дівчинці!

- Треба поскаржитися тренеру, що це несправедливо грати з дівчиськом! Ні тобі ліктем штовхнути, ні по нозі стукнути... це нечесна гра! Ми ж їй піддаємося! - обурився присоромлений Макс і попрямував до тренера зі скаргою.

Той уважно вислухав парламентера від команди, а потім виголосив:

- До твого відома, Яна - моя донька. Вона грає у футбол відтоді, як навчилася ходити. Я особисто тренував її з раннього дитинства, тому впевнений у її здібностях. Нам потрібен був ще один сильний нападник, тож я не знаю нікого, хто б підійшов на цю роль краще. Тому припиніть скиглити і постарайтеся знайти з нею спільну мову.

Макс застиг із відкритим ротом:

- Вона що... ваша д-дочка?

- Саме! - усміхнувся тренер і його усмішка чимось нагадала усмішку Яни. - І до речі, вона не така неженка, як вам здається.

Макс, приголомшений такою новиною, повільно побрів назад до хлопчаків. Дорогою він намагався збагнути, що ж зараз сталося? Але як не намагався виправдати себе, все ж правда полягала в тому, що він, секретний агент спецслужб зі стажем (А що? Півтора року - це пристойний термін!), продув  сопливому дівчиську в першій же грі. Такої ганьби йому ще не доводилося пережити. Навіть робота під прикриттям у спідниці не принесла йому такого сорому. Ось тобі й Актор! Ось тобі й спецпідготовка! Та про таке навіть розповідати ніяково.

Хлопці з нетерпінням дивилися на нього і не могли зрозуміти, чому ж він зволікає. Не витримавши очікування, вони кинулися назустріч Максу.

- Ну, що там? Розповідай швидше!

Він витримав театральну паузу, подивився на кожного по черзі загадковим поглядом і тихо промовив:

- Пацани, вона донька тренера!

Запанувало важке мовчання. Макс чекав, коли ж ця новина дійде до мозку товаришів по команді.

- Вау! - пролунав перший вигук.

- От дiдько! - за ним другий по черзі...

- Якого фіга?! - послідував третій, вже більш різкий.

Продовжити обурення завадив свисток тренера, який сповіщав про закінчення перерви.

Гравці знову вийшли на поле.

- Зараз ми будемо відпрацьовувати удар по воротах! - повідомив тренер і показав приклад.

Але поки що недосвідчені хлопчаки потрапляли хто куди: хто в штангу, хто за сітку, а хто й зовсім повз ворота. Тренер підкликав доньку.

- Хлопці, подивіться, як це робить Яна.

Дівчинка відійшла вбік, зробила короткий розбіг і впевнено вдарила ногою. Наступної миті м'яч опинився в сітці воріт.

- Вау! - вирвалося в когось.

- Ну і що, я теж так можу! - хмикнув Макс.