Частина 11

Увечері Макс розмірковував про те, що нарешті в його житті з'явився друг. Звісно ж, він мав своїх друзів в Україні, але всі вони лишилися там, а зараз війна розкидала їх по різних країнах і континентах. У школі та на тренуванні Макс спілкувався з дітьми теж, але близької дружби поки так ні з ким і не завів.

Він збирався запросити в гості Віталіка, але тут виникло питання з Ремом. Новий друг боявся собак. Максу згадався той випадок, коли Плохiш чатував його біля під'їзду. Тоді він остовпів від жаху, побачивши Рема, а пес вчепився зубами в його ногу. Що ж тепер робити? Віталік нізащо не переступить поріг будинку, якщо там собака.

Макс подивився на Рема, який лежав біля його ніг. Звісно ж, можна було б на певний час зачинити його у ванній кімнатi. Але ні, так вчинити з улюбленим вихованцем хлопчик не міг. Не можна зраджувати вірного друга заради нового товариша. Отже, вихід тільки один - помирити Плохіша та Рема. Це здавалося нездійсненним завданням, враховуючи панічний страх хлопчика, але Макс не звик здаватися. На те він і спецагент, щоб домагатися неможливого.

Цього ранку Макс прокинувся раніше звичайного. Він не поспішаючи зібрався, взяв повідець і вийшов із Ремом на вулицю. Пес оббіг двір, зробив свої справи і повернувся до господаря.

- Рамзесе, є серйозна розмова, - звернувся хлопчик до собаки.

Той уважно подивився на Макса, нібито розуміючи його мову, сів на землю і підняв вуха.

- Як ти знаєш, у мене тут немає друзів, - почав господар.

Пес піднявся і завиляв хвостом, ніби кажучи: "А як же я?!".

- Ти не берешся до уваги, - відповів він і погладив звіра, - бо практично член сім'ї.

За весь той час, коли Рем жив із ним, Макс навчився розуміти свого вихованця, читаючи за його звичками. Ось і зараз неважко було здогадатися, про що він хоче сказати.

- Розумієш, є один хлопчик, з яким я хотів би дружити, - почав господар, - але проблема в тому, що він страшенно боїться собак.

Пес знову сів і запитально підняв одне вухо.

- Ти хочеш запитати мене, "чому"? - здогадався Макс. - Цього я й сам не знаю, але бачив його реакцію на зустріч із тобою.

Рем нетерпляче переступив з лапи на лапу, ніби очікуючи пояснень.

- Знаєш, є такі люди, які панічно бояться собак. Схоже, мій новий друг один із них.

Господар і улюбленець деякий час мовчки дивилися один на одного.

- Бачиш, Реме, ви вже зустрічалися і цей хлопчик мав необережність постраждати від твоїх зубів.

Цього разу пес підняв обидва вуха, і Макс міг заприсягтися, що той розуміє, про що йдеться.

- Ні, ні, я тебе ні в чому не звинувачую, - поспішив заспокоїти собаку хлопчик, - у всьому був винен мій новий друг.

Він почав чухати вихованця за вухом:

- Розумієш, зараз я хочу запросити нового друга до нас додому, але він боїться зустріти там тебе, - якомога лагідніше повідомив Макс, намагаючись не образити чотирилапого товариша. - Але я не хочу зачиняти тебе у ванній, бо люблю! - хлопчик присів, щоб бути ближче до собаки. - А вихід із цього становища тільки один - подружити вас теж. Раз ти мені друг і він мені друг, краще за все дружити всім разом. Як вважаєш?

Пес поставив передні лапи на коліна господаря, лизнув у ніс і начебто не заперечував. Макс потріпав його по холці й усміхнувся:

- Ну що, Реме, будемо мирити тебе з ворогом?

Пес висунув язика і підняв хвіст, демонструючи цим готовність виконувати будь-яке бажання господаря.

Незабаром за ними приїхала машина агентства.

Ранок в офісі почався з наради. Усі агенти зібралися в кабінеті у Першого. Обговорювали вчорашні події.

- Як усім вам відомо, вчора було схоплено російського бізнесмена, завербованого ФСБ. Він також є тим самим типом, який у Греції отримав капсулу з сильнодіючою отрутою від Йосипа Кнежевича.

- Але що ж цей шпигун робив у Польщі? - поцікавився Актор.

- Напевно, готував чергову гидоту за наказом російських спецслужб, за це і був заарештований.

- Ситуація ускладнюється тим, що сам Йосип Кнежевич зараз перебуває в Румунії, - повідомив агент Бульдог. - А це означає, що російські спецслужби готують нову операцію.

- Схоже, хорват пересувається до кордонів Польщі на зустріч із цим завербованим бізнесменом, - промовила агентка Сакура.

- Щоб там не було, а на нас чекає велика робота: слід будь-що-будь розкрити плани ворога. Немає сумніву в тому, що він веде брудну гру проти України.

Цього разу у спортзалі тренер Хук навчив Актора чергового прийому захисту - удару в кадик. Хлопчик ніколи б не подумав, що можна зупинити ворога ударом у шию, але виявилося, що так. Больовий шок надовго вибивав противника з ладу, даючи можливість сховатися.

Після тренування агентка Сакура зустріла Макса, відвела у сторону і поклала руку на плече:

- Акторе, я помітила, що останнім часом ти багато думаєш про одну людину. Чи не хочеш повідомити мені, чому? - м'яко запитала вона, даючи зрозуміти, що думки Макса давно проскановано.

І як же він забув, що в агентстві багато хто володіє навичкою читання думок?! Макс був необережним і часто замислювався про Віталіка, ставлячи собі питання, чи правильно чинить із другом. А тепер доведеться зізнатися у своєму обмані.

- Агенте Сакура, ви ж знаєте, що Плохіш дуже хотів стати спецагентом, але йому було відмовлено?

- Так, мені про це відомо, - підтвердила жінка, примруживши очі.

- Так от, я не хотів засмучувати друга, тому не зізнався йому. Я подумав, що може бути брехня на благо, і вирішив збрехати, що він тепер агент, а я його куратор і навчатиму його секретних навичок... - Макс шмигнув носом. - До того ж агент Бульдог обіцяв іноді залучати Віталіка до спецзавдань мені на допомогу.

- Тобто як це - брехня на благо? - здивувалася вона.

- Ну, розумієте, Плохіш так завзято намагався стати кращим і сподівався коли-небудь бути схожим на мене. А якщо йому повідомити правду, то він сильно розчарується, опустить руки, перестане вчитися і може знову потрапити під поганий вплив.