Частина 5

Макс стояв перед входом до музею і не міг повірити своїм очам: невже йому, дев'ятирічному хлопчику, випало таке щастя побувати в місці, де зібрано артефакти найлегендарніших шпигунів за всю історію?! Але ж сам він так само був частиною шпигунського світу. Хто знає, можливо, колись і його фотографія як найпершої дитини-спецагента стане експонатом цього музею, а також і його шпигунський годинник, і навіть чупа-чупс-електрошокер...

Тато обійняв за плечі Макса, який задумався, і підштовхнув уперед:

- Сміливіше, синку!

І Актор зробив перший крок на зустріч своєī мрiī.

Одразу ж на вході почалися сюрпризи. Для початку довелося просканувати штрихкод сертифіката, що надає право на відвідування музею. Далі відвідувачам необхідно було зайти в спеціальну скляну капсулу, піднявши руки вгору. Ця процедура чимось нагадувала огляд в аеропорту. Після такого незвичайного початку кожен, хто увійшов, уже трохи відчував себе спецагентом. Але на цьому занурення у світ шпигунства не закінчувалося. Відвідувачам музею пропонувалося зареєструватися на величезному настінному екрані для проходження секретної місії, після чого вони отримували персональне завдання під прикриттям. "Секретному агенту" одразу видавали спеціальний ремінець на руку, який слід було просканувати в кіоску, щоб почати свою секретну операцію. Після цього учаснику такого шпигунського квесту ставили кілька запитань, щоб розкрити особистість "агента", зрозуміти його досвід і визначити відповідну місію. Далі треба було сканувати ремінець у кожному кіоску, які були розставлені по всьому музею. Переходячи від зали до зали і розглядаючи експонати, учаснику квесту не варто було забувати й про свою секретну місію. Дорогою належало аналізувати докази, збирати інформацію в схованках, знаходити джерело цієї інформації, зберігати прикриття і багато іншого. Навички учасника відстежувалися всюди за допомогою ремінця, а коли він повертався додому після відвідування музею, то отримував онлайн доступ до таблиці своїх результатів.

Чи варто говорити про те, який був щасливий Макс, що потрапив у шпигунську стихію! Він почувався там, ніби риба у воді.

Перша зала нижнього поверху демонструвала експозицію про історію шпигунства та розвідувальних організацій по всьому світу. Для Макса було неймовірним відкриттям дізнатися про те, що навіть у Стародавньому Єгипті існувала служба розвідки, а на доказ цього збереглися стародавні папіруси.

Виявляється, навіть Леонардо да Вінчі в далекі середні століття перебував на секретній службі. Він винайшов дзеркальний шрифт для своїх донесень. Макс побачив стародавню шифровку, написану рукою відомого вченого.

Наступний експонат особливо здивував хлопчика, адже це був найперший у світі буксирувальник для водолазів. Треба ж трапитися такому збігу, адже Макс буквально нещодавно розсікав під водою за допомогою підводного скутера, який є нічим іншим, як водолазним буксирувальником нового покоління. Щоправда перша розробка мала швидкість лише 7 км, тоді як сучасні моделі можуть транспортувати дайвера зі швидкістю 46 км на годину.  Ось тільки одна деталь явно збентежила хлопчика: виявляється, цей апарат був розроблений росіянами, його колись використовували агенти головного розвідувального управління. "Залишається тільки здогадуватися, куди вони засилали своїх шпигунів за допомогою цієї штуки..." - подумав Макс.

Тато супроводжував сина виставковими залами і захоплювався разом із ним диковинками секретної техніки. Мама ж ловила Елку по всьому музею. Пустотлива сестра була ще надто мала, щоб розуміти всю важливість цієї експозиції, її терпіння ледве вистачало на те, щоб встояти на місці трохи більше хвилини. Воно й не дивно після такого довгого авіаперельоту. Елка носилася з однієї зали в іншу в пошуках доступних її віку розваг. Нарешті вони з мамою знайшли зал із захопливим атракціоном. Це була кімната зі встановленою лазерною сигналізацією. Безліч зелених променів пронизували простір, захищаючи його від небажаного вторгнення. Подібний захист Макс бачив у багатьох фільмах про грабіжників. Відвідувачам атракціону пропонувалося уявити себе спецагентом і пройти кімнату, минаючи лазерний захист. Після подолання перешкоди необхідно вказати свою електронну адресу, куди пізніше прийде посилання на відео з вашим проходженням. "Це ж те, що мені потрібно! Ану ж бо, спробую свої сили..." - вигукнув хлопчик, відсуваючи вбік сестру, яка знову і знову лізла під сигналізацію, раз у раз натикаючись на лазерні промені, від чого з'являвся пронизливий звук сирени.

- Елко, та відступись ти! Не заважай! Дай і мені спробувати, - відтягнув її в бік Макс, віддавши в дбайливі руки мами.

- Покажи їм усім, синку! - підтримав тато, потрясаючи кулаком.

Хлопчик вмить перетворився на спецагента Актора і згадав, чого його вчили на тренуваннях. Він спритно переступив перший промінь, потім другий, але третій виявився надто далеко й високо, щоб дотягнутися ногою, тож Макс підпірнув під нього знизу. Далі зелених променів ставало ще більше, вони перетинали простір на різній висоті, перехрещуючись один з одним. Актор уважно вивчив їхнє розташування, призвичаївся і... зігнув тіло так, що йому вдалося прослизнути, не зачепивши перешкоду. Мама та Елка, а з ними й інші випадкові глядачі захлопали в долоні, захоплюючись спритністю Макса. Він вправно лавірував між променями сигналізації, пробираючись усе далі й далі. Іноді доводилося високо підстрибувати або лягати на підлогу, тягнутися кінчиками пальців убік, у той час як нога повисала у повітрі. Нарешті Актор підібрався до останнього етапу, але тут ситуація ускладнювалася тим, що промені почали рухатися з одного боку в інший, намагаючись уловити у свої тенета непроханого гостя. Глядачі затамували подих, і тільки мала  Елка кричали слова підтримки:

- Максе, уперед! Швидше! - волала сестричка, стрибаючи на місці від нетерпіння. Елці хотілося, щоб майданчик атракціону скоріше звільнився, і вона б знову почала стрибати серед зелених промінчиків, які видають пронизливі звуки, коли на них наступаєш.