ЧАСТИНА СЬОМА. СПРАВА ПРО "КУМІХО" АБО НЕВДАВШИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

КОРОТКИЙ СЮЖЕТ:

У густих лісах Австралії відбувається серія зникнень. Команда виявляє, що в лісі ховається щось, що полює на людей. Подейкують, що це може бути Куміхо — таємнича істота, яку вважають частиною корейської міфології. 

Проте вчені підозрюють, що це може бути результатом покинутого або невдалого експерименту. 

Детективи агентства "Тасманійські Тигри" беруться за розслідування цієї загадкової справи.

РОЗДІЛ 1: РАНОК У СІДНЕЇ 

Сідней прокидався під променями ранкового сонця. Золотисте світло ковзало по скляних фасадах хмарочосів, відбиваючись у водах гавані й створюючи осліпливі відблиски на спокійній поверхні затоки. Місто оживало, наповнюючись звуками та рухом.У вузьких вуличках Сіднея, уздовж старовинних будівель та сучасних торгових центрів, розпочиналося звичне ранкове пожвавлення. 

Люди в ділових костюмах поспішали до офісів, тримаючи в руках чашки з кавою або обговорюючи майбутні справи по телефону. Вуличні кафе заповнювалися відвідувачами, які насолоджувалися свіжими круасанами та ароматним еспресо.

На вулицях розкішних районів, таких як Даулінг і Воллеро, роздавався шум моторів: власники спортивних автомобілів і дорогих позашляховиків виїжджали зі своїх гаражів, готові до нового дня. У діловому центрі міста машини акуратно заповнювали парковки, створюючи гармонійне пожвавлення.

Цього ранку, як і кожного іншого, пороми, заповнені пасажирами, перетинали затоку, прямуючи до знаменитого Оперного театру і мосту Харбор-Брідж. Групи туристів з камерами насолоджувалися краєвидами, фіксуючи спогади про відвідування одного з найкрасивіших міст світу.

Над усіма цими рухами, міськими звуками і ранковою метушнею височіли хмарочоси, які стояли як німі свідки життя Сіднея. Їхні скляні фасади блищали на сонці, надаючи місту особливого шарму.

На околицях міста, серед густих евкаліптових лісів і заповідників, де зелені пагорби плавно переходили в рельєфні долини, розпочиналася ще одна історія. Тут, далеко від міської суєти, ховалися секрети і таємниці, які чекали свого часу, щоб бути розкритими.

На сході Сіднея, вздовж узбережжя, хвилі Тихого океану розбивалися об скелясті береги, залишаючи на них пінні сліди. Пляжі Бонді і Манлі манили ранніх любителів серфінгу, які вже долали ранкові хвилі, насолоджуючись свободою і адреналіном.

На західних околицях міста розкинулися великі парки та ліси, де природа зберігала свою дикість. Заповідник Лейн-Коув був одним із таких місць: густі зарості дерев і чагарників створювали лабіринти стежок, що вели до найприхованіших куточків природи.Тут можна було зустріти безліч диких тварин: від допитливих кенгуру до різнобарвних птахів, що пурхають у кронах дерев. У цих місцях природа жила своїм життям, далеким від міської суєти і людських турбот.

Ліси Сіднея, незважаючи на свою близькість до цивілізації, залишалися домом для безлічі загадок. Легенди про дивні істоти і незрозумілі явища часто народжувалися тут, серед густих заростей і прихованих від сторонніх очей стежок.І саме тут, в одному з таких лісів, починалася історія, яка могла б змінити все.

 Лисиця, що втекла з секретної лабораторії, знайшла притулок у цих диких місцях. Вона була незвичайною: її розміри і поведінка не відповідали звичним уявленням про диких тварин. Її поява стала початком нового випробування для "Тасманійських тигрів".

Ранок в офісі "Тасманійських тигрів" починався, як завжди. Команда збиралася за чашкою кави, обговорюючи поточні справи і плануючи свої завдання на день. Але дзвінок із поліцейського відділку змінив усе.

— Райан, тобі варто це почути, — сказав Ітан, тримаючи телефонну трубку. — У них проблема в одному з лісів на околиці. Кажуть, там завелася дивна істота, і вона вже напала на кількох людей.

— Що за істота? — запитав Райан, відчуваючи, як адреналін починає пульсувати в його венах.

— Вони не впевнені, але місцеві жителі стверджують, що бачили величезну лисицю. Нібито вона втекла з якогось дослідницького центру.

Райан глянув на свою команду. Олівія, Коннор, Дейвід і Ітан дивилися на нього, очікуючи на його рішення.

— Схоже, у нас нова справа, — сказав він, відкладаючи свою чашку кави. — Готуйтеся, ми виїжджаємо.

З цієї хвилини спокійний ранок Сіднея став початком захопливого і небезпечного пригоди. Команда "Тасманійських тигрів" вирушила в ліси, щоб зустрітися з невідомою загрозою і з'ясувати, яка загадка ховається за цією дивною лисицею.

РОЗДІЛ 2: ЗУСТРІЧ ІЗ ЛІСНИКОМ

Того ж дня команда "Тасманійських тигрів" прибула до околиці заповідника Лейн-Коув. Зустріч із лісником мала пролити світло на таємничу істоту, яка сіяла страх у місцевих лісах.

Дорога до місця призначення проходила через густі зарості евкаліптових дерев і низькорослих чагарників. Ліси Сіднея завжди вирізнялися своєю дикою красою, але цього разу вони здавалися особливо похмурими. Легкий ранковий туман ще не розсіявся, надаючи всьому оточенню примарного вигляду. Сонячні промені насилу пробивалися крізь щільну листву, залишаючи землю вкритою м'яким зеленим світлом.

Коли команда під'їхала до призначеного місця, їх зустрів лісник. На перший погляд він здавався типовим австралійцем: середніх років, засмаглий, з трохи сивим волоссям і серйозним поглядом. Він носив широкополий капелюх і стару куртку, з-під якої визирав картатий сорочок.

— Привіт, мене звати Гаррі Тейлор, — представився він, потискуючи руку Райану. — Я працюю тут вже понад двадцять років, але такого раніше не бачив.

— Привіт, Гаррі. Ми "Тасманійські тигри". Райан Картер, а це моя команда — Олівія, Коннор, Дейвід і Ітан, — Райан представив кожного. — Ми тут, щоб допомогти розібратися з цією дивною лисицею.

Гаррі кивнув і жестом запросив їх слідувати за собою. Вони попрямували стежкою, що вела вглиб лісу. Гаррі розповідав про свої спостереження, час від часу зупиняючись, щоб показати сліди на землі.