11 глава "Прогулянка на човні"

Олеся.

Цікавий вчора був вечір. Багато нового дізналась про Івана та й взагалі про село. Виявляється, що тут може бути цікаво. Звісно, якщо знати, що і де можна дістати чи зробити. Іван точно це знає. І я чомусь впевнена, що останні тижні, які залишились будуть цікавими. Головне мені це стримувати свою агресію, якщо вона буде проявлятись звичайно ж.

Я не помітила як заснула, була трохи втомлена цією прогулянкою. Але позитивних емоцій було багато.

Ранок. Я прокинулась сама, подивилась на годинник. Зараз лише сьома. А спати вже не хочеться взагалі. Тому встала та одяглась. Зразу вийшла з хати і побачила як закрилась хвіртка. Це з двору вийшла тітка Поліна. Цікаво, куди вона пішла чи поїхала? Я підійшла до крану. На щастя там була вода. Вмившись, я зайшла в хату. Тиша... тут тиша. Іван напевно ще спить. Я заглянула в його кімнату. Він дійсно спить. Спить обличчям до стіни. Я закрила двері. І подумала, а що ж мені робити? Постоявши декілька хвилин у коридорі, я вирішила приготувати сніданок. Зайшла у кухню і почула дзвінок свого мобільного. Я взяла слухавку.

- Привіт доню — почула я голос мами

- Привіт, ти так рано дзвониш

- Я тебе розбудила?

- Ні, я вже прокинулась

- О, тоді добре. Як тобі відпочивається?

- Нормально. Ось думаю зараз сніданок приготувати для себе і для Івана. Бо тітка Поліна кудись поїхала... навіть не знаю куди. А ти як там?

- Добре. Через тиждень вже буду дома. Заберу тебе. І будеш готуватись до екзаменів

- Добре — я посміхнулась і зітхнула в один й той самий момент. Поїхати додому це добре, а те, що готуватись до екзаменів не дуже.

- Ну, все. Я побігла, через годину почнеться конференція

- Успіхів

- Дякую

Мама поклала слухавку. А я приступила готувати сніданок. Сподіваюсь Івану сподобається цей сніданок. А точно, я ж не сказала на кого я хочу вчитися. Я планую вчитися на кухаря. Готувати мені дуже подобається. Але мама іншої думки про моє навчання. Вона каже, що мені треба вибрати професію серйозніше. Наприклад, вчитися чи то на юриста чи то на лікаря. Але моя душа лежить більше до кухні. Я витягла декілька яєць, овочі та хліб. Вирішила приготувати грінки і яєчню з салатом. Спочатку почала готувати грінки. Приготувавши грінки, я почала готувати салат та яєчню одночасно. І почула як двері кімнати Івана зачинились. Прокинувся вже. Він зайшов на кухню.

- Ммм, як тут смачно пахне — я перевернула яєчню на іншу сторону та повернулась до Івана.

- Це точно. До речі, доброго ранку

- Доброго ранку. Піду вмиватись — Іван посміхнувся

- Вмивайся і приходь снідати

- Із задоволенням — він вийшов з хати. А я взяла тарілки і розклала те, що приготувала на ці тарілки. Поставила їх на стіл. Іван повернувся у хату дуже швидко. Сьогодні він у хорошому настрої. Це видно по його обличчю і діям.

- Сідай за стіл

Я сіла за стіл Іван сів навпроти мене і подивився на тарілку.

- Грінки і яєчня з салатом?

- Саме так

- І коли ж ти це встигла приготувати?

- Встала рано. Спати зовсім не хотілось... давай вже снідати — сказала я. Ми почали їсти.

- Ммм як смачно — Іван посміхнувся, я йому посміхнулась у відповідь.

- Дякую. Готування це моя улюблена справа

- Серйозно?

- Угу. Навіть хочу поступати на кухаря. Але мама від цього не в захваті

- Чому? У тебе вийшла смачна страва

- Мама каже, що це не серйозна професія

- Вона помиляється...

- А куди поділась тітка Поліна?

- Вона поїхала у місто. У неї там якась зустріч

- Зрозуміло. Якщо хочеш я можу тобі допомогти по господарству

- Було б не погано. А ввечері підемо погуляємо

Іван.

Сьогодні Олеся на диво у хорошому настрої. Навіть сніданок приготувала. Не очікував такого від неї. Сніданок виявився дуже смачним. Вона дійсно вміє готувати.

Після сніданку Олеся прибрала посуд і пішла допомагати мені. Вона зайшла у хлів і звісно ж скривилась від такого жахливого запаху. Допомогла мені вивести корову на пасовище, після разом прибирали у хліву. Я був здивований цьому. Серйозно? Що ж у ній змінилось? Чому вона стала такою добренькою? Я не розумію. Але знаю, що хочу для неї влаштувати прогулянку на човні. Сподіваюсь вона погодиться і їй сподобається ця прогулянка.

Вечір. Мама ще не повернулась з міста. Але написала повідомлення, що через три години буде дома. А ми з Олесею сьогодні добре попрацювали. Вона мені дійсно дуже допомогла. Ми сидимо у кухні та п’ємо чай з тим пирогом, який я приготував вчора.

- Олеся, як ти дивишся на те, щоб через півгодини піти погуляти?

- Я втомилась

- То не підеш?

- Але з задоволенням піду

- Тоді добре

Пройшло півгодини. Ми вийшли на вулицю та пішли у сторону озера.

- Ми йдемо на озеро?

- Не зовсім, але сподіваюсь тобі сподобається

Через декілька хвилин ми підійшли до човна.

- То ось яка прогулянка?

- Мг...

Я допоміг Олесі сісти у човен. Взяв весла і ми попливли. Олеся роздивлялась по сторонах і посміхалась.

- Як красиво, навіть латаття є

- Звичайно — я посміхнувся — це ж озеро

Ми плавали хвилин двадцять. А після сіли на лавки в альтанці, що недалеко від озера. Ми почали знову розмовляти. Виявляється, що коли Олеся не хамить, вона така добра і весела. Я дивлюсь на неї і розумію, що вона мені подобається.

Ми повернулись додому також на човні. А після сиділи на лавці біля хати допоки мама нас не покликала вечеряти.