2 глава "Приїзд у село"

Олеся.

Мама мене привезла у село. Так, хатинка зовсім не схожа на якусь віллу. Стара, пошарпана. Фу, як можна в такій халупі жити. Ми пройшли у глиб двору. А двір це щось з чимось. Всюди трава, якась ще одна старенька будівля. Але менша, ніж хата.

- Зайдемо у хату — сказала тітка Поліна

Ми зайшли у хату. Ну, хоч всередині виглядає якось краще, хоча не на багато.

- Пішли покажу тобі твою кімнату — продовжила жінка. Ми пройшли у якусь маленьку кімнату. Я її оглянула. Мда... кімната так собі. Ліжко, комод якийсь і стілець. Це все, що було в кімнаті. А ну і на ліжку подушки пірамідкою лежать.

- Ти тут розташовуйся. А мені працювати треба йти

- Почекайте, а як звати вашого сина?

- Його звати Іван — жінка посміхнулась і пішла. А я почала знову розглядати кімнату. Нічого, її можна зробити затишнішою. Принаймні постараюсь це зробити, не дарма я взяла з собою постери та інші різні прикраси. Я поклала свою сумку та рюкзак на ліжко і пройшла у глиб кімнати, а потім підійшла до вікна. За вікном було видно озеро і пляж. На пляжі було багато людей, які лежачи на ковдрах загоряли та плавали в озері. Цікаво, воно взагалі чисте? Селянам вибирати не доводиться, де саме плавати, якщо у селі лише одне озеро. Треба піти подивитись, може позагоряю.

Коли ми їхали у село з мамою. Вона мені багато чого розказала про це село, що і зовсім не хочеться тут залишатись. Хоча вона мабуть хотіла зробити навпаки, щоб мені захотілось тут залишитись. Ну, добре. Подивимось, що буде.

Я сиділа у кімнаті, яку мені виділила тітка Поліна цілий день. Розклала речі, зняла з ліжка ті подушки, переклала їх на стілець і застелила ліжко своїм красивим рожевим покривалом. Трохи порозвішувала постери улюблених зірок. Словом зробила кімнату затишнішою.

У двері хтось постукав. Я зразу їх відкрила. На порозі стояв Іван.

- Олеся, пішли пообідаємо — я подивилась на годинник. О четвертій вечора обід? Хм, цікаво.

- Пішли — я вийшла з кімнати і ми пішли на кухню. Кухня виглядає трохи краще ніж моя кімната. Ми сіли за стіл. Тітка Поліна вже сиділа за столом. Я подивилась у тарілку. У тарілці червоний борщ. Ми почали всі разом їсти. За столом була лише тиша. Тільки звук ложок було чутно. Тишу порушила тітка Поліна.

- Олеся, як закінчення школи?

- Нормально. Вчора був випускний. Прийшла пізно. Мама на мене почала кричати

- Чому? — з непорозумінням запитав Іван

- Тому що пізно прийшла і не зовсім твереза

- Так, це нормально. Адже так, мамо?

- Так, синку — тітка Поліна посміхнулась — пам’ятаю твій випускний. Звичайно була не в захваті від стану Івана. Але, що поробиш. Випускний раз у життя буває

- Повністю з вами згодна. Скажіть будь ласка, а, що то за озеро видно з кімнати, яку ви мені виділили?

- То хороше озеро. Чисте, бо за ним слідкують. Єдине, що вхід на пляж платний — сказала тітка Поліна.

- Це не є проблемою — я посміхнулась

- Хочеш піти?

- Ну, так — я знизила плечима — хочу полежати на пляжі, позагоряти

- Добре. Іване, може складеш компанію Олесі?

Іван подивився на мене, а потім на свою маму.

- А як же поратись по господарству?

- Я сама справлюсь, а ти відпочинь і не хвилюйся. Все буде добре

- Ну, тоді добре

Іван.

Ми пообідали і пішли переодягатись, щоб піти на озеро. До цього я добре попрацював у саду. Покосив траву та позгрібав її. А тепер дійсно можна і на пляжі повалятись.

Переодягнувшись, я пішов до кімнати Олесі. Постукав. Дівчина мені зразу відкрила двері. Я її роздивився. Нічого так виглядає. У цьому “одязі” видно її красиву фігурку. Просто шик. Тільки ось ці ниточки не назвеш купальником аж ніяк.

- Ти в такому наряді збираєшся іти на пляж?

- Так. А, що?

- Ти хочеш зробити місцевим мешканцям інфаркт? — я почав сміятися

- В якому сенсі?

- Це зовсім не схоже на купальник

- А вони, що дуже вразливі? Чи ніколи не бачили красивої стрункої оголеної дівчини?

- Голої — підкреслив я — може переодягнеш його на інший?

- Іншого у мене немає

- Тоді ти хоч щось накинь на себе

- Добре... — вона закотила очі і взяла парео і накинула на себе — так нормально?

- Нормально, пішли вже

Ми вийшли з хати, а потім з подвір’я та пішли у напрямку озера. Це озеро дійсно кришталево чисте, бо за ним доглядають. Один раз в місяць проводять прибирання. Всі мешканці збираються і роблять прибирання. Хто сміття прибирає, хто збирає з води зелену рослинність. Це практично завжди роблю я зі своїми друзями.

Я зі своєю новою знайомою заплативши за вхід, прийшли на пляж. Знайшли вільне місце. Я розклав ковдру. Олеся зразу зняла капці і парео, яке потім поклала біля себе. І лягла на ковдру. А я пішов купатись в озеро. Зайшов у воду. Вона тепленька і така приємна. Я почав плавати.