Розділ 10

Прокидаючись, Ася миттєво збагнула, де перебуває. Міцний сон, прийнявши її у свої цілющі обійми, позбавив усього, крім непроглядної темряви, в яку вона поринула з головою, як порятунок.

Втупившись у стелю, дівчина рахувала тріщини на давно не біленій посірілій поверхні високо над головою. А що, власне, сталося? Тисячі жінок щодня втрачають дітей унаслідок викидня. Звідки така трагічність? Ну ж бо, Асько, підбадьорюйся. Адже це не кінець світу. Можливо, це цинічно, але цілком імовірно, що так буде краще. Кому?

Кап. Кап. Повернула голову в бік намоклої подушки. Слабка усмішка з'явилася на її губах при погляді на стілець біля ліжка. Мотя знову подбав про неї.

Її улюблений плеєр і зручні нові бездротові навушники. Поруч термос брата і бокс з овочевим салатом. Перед ним мандаринка і шоколадний батончик. На тумбочці біля ліжка виявився іронічний детектив із тих, що вона так любила раніше читати. Чи існують такі брати? Напевно, тільки в неї. Такий ось єдиний і неповторний. Мрія інших сестер. А, можливо, це натомість за батьків, занурених тільки в особисте щастя? Ні, це правильно, звісно, адже діти, що подорослішали, розбрідаються по своїх дорогах. А що ж матері й батьки? Залишаються зовсім самі. Усе правильно. Тільки чомусь дуже від цього боляче. Їй дуже пощастило з Матвієм. От тільки де ж він сам?

Потягнувшись до плеєра і вмощуючись зручніше в ліжку, Ася зі здивуванням виявила, що ніякого болю не відчуває. Тільки порожнечу. Ніби зсередини неї витягли абсолютно все, що могло становити хоч якусь цінність. І холод. Який жодною ковдрою перемогти не вдавалося.

Першим треком у плейлисті виявилося повідомлення від Матвія. Ася насупилася, слухаючи його. Адже міг сказати й особисто. Чи все з ним гаразд?

- Сестричко, я радий, що ти прокинулася і маєш достатньо гарний настрій, щоб узятися за плеєр...

Його розмірений голос приносив спокій. Жартівник. Знає ж, що плеєр вона бере лише у випадках сумних, коли хочеться сховатися якомога далі від усього світу і забутися в напливі чужих емоцій, перекладених на нотний стан.

- Не хвилюйся про мене. Цей запис тільки на випадок, якщо ти прокинулася, а я ще не встиг повернутися. Потрібно з'їздити додому і прибратися. Соромно було б кликати тебе в гості в неприбрану квартиру. А мені знову дуже потрібна буде твоя підтримка. Але про це ми поговоримо під час зустрічі...

Ася з теплом усміхнулася крізь сльози, оскільки прекрасно зрозуміла його хитрий план. Він знову намагався відволікти її. Споруджуючи купу вигаданих проблем, у яких вона нібито могла йому допомогти. Утім, судячи з його обличчя, і йому самому вся ця ситуація далася непросто.

- Тільки ти, напевно, не повідомляй батькам, - наполегливо попросив Матвій. - Не будемо хвилювати їх, гаразд?

Іронічно хмикнула. Тактовно, нічого сказати. У дусі Матвія. Ася чудово розуміла, що "не хвилюватимемо їх" означало, що додаткові проблеми та з'ясування правоти чи неправоти доньки на її життєвому шляху можна легко оминути, всього лише промовчавши про те, що трапилося.

Це не складно. Враховуючи, що вона й сама повідомляти їм ні про що не збиралася.

- Я знаю, що зараз у тебе зовсім немає апетиту, - обережно припустив брат. - Але я прошу тебе все ж поїсти. На стільці все, що ти любиш, коли слухаєш плеєр. Будь ласка, з'їж це до мого приходу. Я дуже засмучуся, якщо доведеться везти це знову додому. Люблю тебе. Скоро приїду.

Ася сховала заплакане обличчя в долонях. Його підтримка давала сили боротися з душевним болем. Але водночас і дозволяла розкиснути остаточно. Вибір тільки за нею. Що ж, зараз вона трішки поплаче, потоне в емоціях, досягнувши самого дна. А потім відштовхнеться і гребтиме вгору, щоб схопити ковток свіжого повітря і жити далі.

Дівчина підтягнула до себе коліна, обхопивши їх руками. Легкий біль внизу живота і дискомфорт ніяк не відволікали на себе увагу. Брат зазвичай жартував, що варто лише влучити молотком по пальцю, прибиваючи цвях для нової полички під книжки, щоб забути на деякий час про прикрість від розставання з кимось, хто дорогий.

Але чи сумувала вона про Всеволода? Цю сторінку книги її життя однозначно перегорнуто, і смутку з цього приводу немає. Ася з подивом відзначила це, ніби в одну мить зняла поляроїдні окуляри й подивилася на ясне небо без спеціального напилення, що спотворювало натуральні барви.

Втупившись в одну точку на стіні навпроти, дівчина слухала мудро вибудуваний братом плейлист, у якому музика починалася від неймовірно сумних треків і наростала в мажорні композиції до кінця. Однак не переходячи в абсолютно святкові, бравурні мелодії. Саме в цей момент у палаті на секунду з'явилася голова Жанни.

Жінки зустрілися ошелешеними поглядами й обидві завмерли приголомшено.