Хоч вони і лягли спати, але заснути не змогли. Увечері ніхто нормально не спить. Децим злиться. Марк намагається знайти виправдання. Гай мовчить і дивиться у вогонь. Ардаван згадує, як колись сам був беззахисною людиною.
Вони почули шелост листів, а потім побачили силует селянина з кущів. Марк і Гай одразу взялись за списи
— За що ви це зробили? — спитав селянин. Не боржник. Простий чоловік.
— Знав би ти, чого це нам коштувало.. Ми не хотіли цього робити.. — урочисто відповів Ардаван
— Це наказ. — додав Марк.
Вахрамід кивнув головою на слова Марка. І більше нічого не робив.
— Бувайте... — незадоволено кинув селянин. — Надіюсь ніколи вас більше не побачу..
Ніхто не зміг дати нормальної відповіді, бо вони самі не знали нащо це їм. Після цього вони не змогли заснути зовсім - цілу ніч сиділи біля вогнища і співали пісні на гітарі. Тільки це покращувало настрій.