Частина 10 - Поїздка до міста

На наступний день легіон зібрався і вирішив поїхати до міста — Кремона. Це місто знаходилось десь на півночі Італії, біля річки По, тому там було багато річкових торговців і пристаней. І це було навіть добре, тому що ціни там були трохи нижчими, ніж у приморських містах або в провінціях усередині імперії.

— Приїхали, хлопці. — сказав Марк, зіскакуючи з коня.

Вони прив'язали коней до дерев'яних стовпів і зійшли на землю у своїх брудних обладунках, які виглядали так, наче їх не мили кілька років, хоча на службі вони були лише кілька днів.

— Давайте в термополій. З одним ауреусом тільки там і можна нормально поїсти. Хоча спочатку бажано обміняти його на асси. — сказав Гай.

— Згоден. Здачу нам ніхто не дасть з такими грішми. Все ж таки, у термополії можна довго їсти на такі гроші. — кинув Децим.

— Добре. Тоді давайте виміняємо. — погодився Марк.

Вони пішли всім легіоном обмінювати ауреуси на асси, щоб купити трохи провізії і нормально поїсти.

— Ave. Нам потрібно обміняти один ауреус на чотириста ассів. — сказав Марк.

— Ave. На чотириста ассів не вийде. Тільки по триста п'ятдесят. Скільки ауреусів маєте? — незадоволено відповів міняйло.

— Взагалі чудово... — прошепотів Марк. — Чотири.

Марк виклав ауреуси на стійку. Через деякий час їм дали важкий мішечок із мідними монетами — сто сорок монет по десять ассів кожна.

— М-м... — незадоволено кинув Гай.

Вони довго розділяли по тридцять п'ять монет кожному і нарешті пішли в термополій.

Їх зустріла дерев'яна вивіска THERMOPOLIUM та запах теплого хліба, каші й диму від печі. Коли вони зайшли всередину, там було досить затишно: кілька дерев'яних столиків із грубим різьбленням та маленька кухня з піччю.

— Добрий день. — привітався Ардаван, не по-римськи.

— Ave. Що вам? — відповіла робітниця.

— Хліб і кашу.

— Добре. П'ять ассів.

Легіонер довго не зволікав і простягнув монету на десять ассів. Йому дали здачу і принесли більш-менш теплу кашу з учорашнім хлібом.

Ардаван підійшов до своїх, які вже їли.

— М-м... Не так я собі уявляв наш перший банкет. — сказав він, дивлячись на стіл, на якому були лише хліб і каша, та навіть не було чим запити їжу.

— Згоден. — відповів Марк. — Платня дуже маленька, аж до термополію довелося йти. Ми ще трохи провізії купили, мабуть, на два дні стане.

— І це після всього, що ми зробили. — додав Гай.

— Принаймні не голодні. — спробував пожартувати Децим, але вийшло не дуже переконливо.

Ніхто не засміявся.

У місті вже почало темніти. Торговці збирали свій товар, човни поверталися до пристаней, а вулиці поступово пустішали.

Це був знак, що час повертатися до табору.

Відпустка закінчилась навіть не почавшись.

Саме таких реалій свободи й служби Ардаван не очікував.