Ad Acta: Хроніки Риму

Частина 9 - Платня Легіону.

Втомлене військо пішло спати.
Наступного ранку їх розбудив не спів птахів і не тиша лісу — тупіт копит.

Вербувальник повернувся.

Не сам. З мішком.

— Платня прийшла, бійці.

Він навіть не зліз з коня. Просто кинув мішок у пилюку.

Метал всередині дзенькнув коротко й сухо.

І одразу ж розвернув коня.

— Ділиш самі. Ви ж легіон.

І зник між деревами.

Марк першим підняв мішок, розв'язав шнурок.

Чотири монети.

— Чотири... — тихо сказав він. — Це все?

Гай глянув, ніби не повірив.

— Я думав... хоча б по кілька на кожного.

Децим мовчав довше за всіх.

— За це ми... вбиваємо людей?

Ардаван нічого не сказав. Просто взяв монету і стиснув у долоні.

Холодний метал.

Реальніший за будь-які слова про Рим.

Марк криво усміхнувся.

— Ну що, герої... банкету не буде.

Пауза.

— І навіть хліба не вийде багато.

Гай тихо додав:

— Це точно не помилка?

Ніхто не відповів.

Вони сиділи біля залишків кабана і вперше їли не як переможці.

А як ті, хто рахує кожен шматок.

Подобається

#117 в Історичний роман
#676 в Детектив/Трилер
#91 в Бойовик

Відредаговано: 08.06.2026