Частина 8: Легіон - не дружба, а система

— Ну що, хлопці... добре поговорили, — не встиг договорити Марк, як з-за дерев почувся тупіт копит.

Вербувальник.

Він з'явився різко, ніби виріс із самої лісової дороги.

— А ось і мої маленькі новобранці, — кинув він із кривою усмішкою. — Дивно, що ви ще не здохли. Перше випробування пройшли. Тепер — справжня робота. По конях!

Без зайвих слів вони піднялись.

Кінь Гая так і залишився в минулому бою, тому він мовчки пересів до Марка. Рука на секунду затрималась на сідлі — ніби не хотіла відпускати землю.

Ліс знову поглинув їх.

Копита били в землю рівно, важко. Спочатку кожен удар відчувався окремо, але поступово став одним суцільним ритмом — ніби серце загону.

Ардаван їхав і ловив себе на думці, що вже не здригається від цього звуку.

Полігон

Коли вони приїхали, перед ними стояли дерев'яні манекени.

Щити. Списі. Пісок під ногами.

— Слухайте уважно, — голос вербувальника став холоднішим. — Тут не буде другого шансу. Хто не навчиться тримати спис — той просто не доживе до наступного бою.

Він навіть не підвищував голосу. І це було гірше.

Вербувальник вийшов першим.

Він не біг.

Він йшов.

Кожен крок — точний, економний.

Щит піднятий трохи вліво.

Спис — трохи назад.

Раптово — ривок.

Плече вперед, корпус розгортається, спис "провалюється" у повітря.

І з сухим ударом входить у манекен.

Дерево тріснуло так, ніби його розірвали зсередини.

Спис пройшов майже наскрізь.

— Ще раз, — коротко сказав він.

І так само різко вирвав зброю назад.

Ардаван

Ардаван зробив крок.

Потім ще один.

Він відчув спис не як зброю — а як незручний важкий важіль, який ще треба зрозуміти.

Щит тиснув у руку, ремінь врізався в шкіру.

Він пішов уперед.

І в останній момент різко штовхнув спис.

Є удар.

Але не пробиття.

Спис увійшов у манекен, зупинився, затремтів.

Ардаван стиснув зуби.

І різко смикнув назад.

Дерево не відпускало одразу — ніби тримало його.

Лише другий ривок вирвав зброю.

Він знову.

І ще раз.

Кожен раз точніше.

Не сила — а напрям.

Вербувальник мовчки спостерігав.

Децим

Децим вийшов наступним.

Він не вагався.

Ривок вперед — і спис пішов глибше, ніж у Ардавана.

Дерево тріснуло всередині.

Спис пройшов наскрізь.

Він сам на мить завмер.

Наче не очікував, що це вийде так легко.

Марк

Марк не поспішав.

Він обійшов манекен півкроком убік.

Не лобова атака.

Перший удар — у ногу.

Сухий тріск дерева.

Манекен хитнувся.

Другий рух — короткий, різкий.

Спис входить у корпус, коли опора вже втрачена.

— Отак воно працює, — пробурмотів він.
 

Гай

Гай підійшов останнім.

Його хват був ближчий, щит — щільніше до тіла.

Він не розганявся.

Він тиснув вперед.

Удар списом — у живіт манекена.

Одразу щит — у "голову".

Манекен звалився, не витримавши ваги.

Його стиль був не найшвидший.

Але найнадійніший.

Після

Вербувальник повільно опустив спис.

— Ви не найгірші, — сказав він нарешті. — І це вже небезпечно.

Коротка пауза.

— Запам'ятайте: тут не існує правильної техніки. Є тільки ваша. І те, чи ви доживете до її використання.

Він розвернувся.

— Повертаєтесь у табір.

— І не радійте платні. Вона буде смішною.

Коні знову рушили в ліс.

І цього разу Ардаван уже не думав про те, ким він був.

Він думав про те, як саме він б'є.