Час та бажання

   Пройшло доволі багато часу з тих пір, як я останнього разу сідав за цю книгу. Як завжди надворі вечір, теплий погожий вечір, але щось особливе витає в повітрі, ні, це не кохання, а свіжі думки, розуміння чогось нового.  
   В житті є те, чого не можна ні купити, ні продати, і куди б ми не йшли, завжди про нього пам’ятаємо, хоч для кожного з нас він рухається по-своєму, для когось швидко, для когось повільно. Він ніби грається з нами, бачачи нашу безпомічність. Кожен з нас народжується і проживає певний проміжок свого життя, не помічаючи швидкоплинність, не рахуючись з головним союзником і ворогом свого життя. 
  Коли болить душа і рани всередині тебе кровоточать, він лікує їх, не беручи ні дані, ні грошей, так як вже народившись на цей світ ви внесли в завдаток, своє життя, і забрати його у вас лише, Хм... як би це дивно не звучало— питання часу.   
   Він міра нашого життя, і одиниця нашого буття, ми не владні над ним.  
Дивне поєднання час і бажання—речі, які на перший погляд ніколи не стояли поруч, ніколи не торкалися один одного, будучи кардинально різними вони— схожі. Якщо ви бажаєте здійснити свою мрію, не важливо чи то досягнення якоїсь мети в житті, чи  нова забаганка, або ж, можливо, це бажання врятувати людину, яка стікає кров’ю на асфальт, дивлячись на це все, я ось що скажу вам, помираюча людина розуміє сутність життя і проблем в 1 секунду, вона торкається до забороненого так як сказати вже нічого не може. Така людина має справжні бажання, достойні людини, але є проблема, в неї скінчився час. Той, хто провокує і підганяє час, отримує його немилість і чекатиме в рази довше, ніж той, хто намагається його зупинити, стоячи перед операційним столом, дивлячись на пацієнта, в якого зупинилось серце. Все відносно в цьому світі, тут немає нічого абсолютного, абсолютний лише світ.