Думки Аристарха

Лірично-філософська гумореска

Аристарх Євлампійович вийшов на власний балкон…, подивився угору. Теплий сонячний день. П’ятий поверх. Легесенькі хмаринки безтурботно пливли по небу у невідомому напрямку.

• Хмари… Навіщо вони?.. Пливуть собі… і немає для них жодного клопоту, куди пливти, – подумав Аристарх Євлампійович та запалив сигарету. – Але ж не все так просто… життя складне… Безвольні… Вітер, бач, за них все вирішує… а хто подумає про світові негаразди? Теж вітер? Чи знову я?

Аристарх Євлампійович подивився вниз. Сусідський сірий кіт повільно йшов через двір у своїх котячих справах. Він нікуди не спішив.

• От, котяра… байдикує…, йде собі та навіть не поворухне своїм сірим вухом. Немає йому, ти бач, жодного діла до світових проблем, начебто його нічого не стосується... Нічого його не хвилює, – Аристарх Євлампійович серйозно обмірковував ситуацію. – Але ж не все у світі йде отак правильно… Стільки безладу навкруги! Хтось нарешті має потурбуватися про людство…

Горобець з сусіднього балкону раптом шурхонув кудись убік.

• Ото ще мені…, ці птахи… Які ж безвідповідальні створіння… Полетіло воно кудись… абсолютно без жодного сенсу, – Аристарх Євлампійович поглядом простежив політ горобця та наполегливо вибудовував думку. – Його, ти бач, зовсім не обходить, що коїться навколо. Йому байдуже…, голова через труднощі не болить. Хоч ти йому що…, а воно все одно літатиме без напрямку та усвідомлення. Адже у житті є більш важливі справи, ніж ото безглуздо пурхати у повітрі…

Аристарх Євлампійович допалив сигарету та рішучим рухом пальців відправив недопалок у політ. Недопалок красиво полетів по балістичній траєкторії та впав на асфальт біля будинку. Опікуватись глобальними проблемами – то вам не абищо… Справа поважна. На цій справі треба розумітися, а не просто так.

• Що воно його робити та як – це справа серйозна. Вона вимагає ретельного обмірковування. Треба світові проблеми вирішувати не поспіхом, а аргументовано та зі знанням справи, – такий остаточний висновок зробив Аристарх Євлампійович та стомлено, але вже спокійно зайшов до кімнати. Місію виконано. Сил, щоб надалі робити зауваження усім тим легковажним створінням, вже більш не було… Хай вже буде як буде…