Через одинадцять місяців у родині з’явився Саша. Він так поспішав вибратися на білий світ, щоб устигнути саме на Великдень. І таки встиг!
У суботу зранку бабуся Ніна поралася на кухні — пекла паски, пиріжки, готувалася до свята. У хаті пахло тістом, святом й теплом. А тим часом у місті на весь пологовий будинок голосно заявляв про себе малий Сашко. Валував так, ніби вимагав, щоб його негайно відпустили додому на Паску. Дуже йому вже хотілося бабусиних пиріжків.
Щасливий! Щасливі всі довкола!
Звичайно ж, його ніхто не відпустив. Але радісний тато привіз у лікарню пасочку і пиріжки. Щоправда, Сашкові не дісталося — усе з’їла мама. Ну й нехай. На здоров’я! А малюк тим часом мирно сопів і спав собі в колисці. Бо що йому ті пиріжки, коли так солодко спиться?
В Олексієвій родині тієї весни подвійна радість: світлий Великдень і народження первістка у сина.
Син!
#5715 в Любовні романи
#1341 в Короткий любовний роман
#1161 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.11.2025