Бо ніхто не стане тобі більшим ворогом, ніж ти сам.

– Вони розповіли щось?– за парту до блондинки сів її однокласник та хлопець – Сергій.

– Ні, все так само глухо як і вчора, позавчора... – відповіла Софія та перевела погляд з коханого на співробітників поліції, які проводили чергову лекцію на тему насилля та покарання за нього.

– Краще б вони це робили до її зникнення, – під носа сказав брюнет.

– Сергіє, хочеш щось додати? Не соромся, – відреагувала вчителька, в її очах щоразу спалахував вогонь, коли хтось з учнів порушував дисципліну.

– Ні, Маріє Степанівно, вибачте, – після слів юнака жінка відвернула погляд на гостей.

– Стара кошолка, як тільки щось трапиться – вона відразу і допоможе і підтримає. А все тільки через те, що від неї вимагають, – Сергій почав щось заповнювати в зошиті.

– Тихіше, – Софія доторкнулась руки коханого, – вони обов'язково знайдуть її.

– Тільки щось не квапляться...

– Я хочу проводити більше часу з тобою, – дівчина обійняла хлопця, – сходимо кудись сьогодні?

– Ні, вибач, – він відсторонився, – Макс збирає нас всіх після уроків, в нього є якась справа, – Софія не рада була чути відмову, проте вирішила цього не показувати.

****

– Ну нарешті...– невдоволено відреагувала чорнявка з довгим кучерявим волоссям, охайно зібраним в хвіст.

– Коли ти говорив "всі", я не думав, що буде хтось зайвий, – звернувся до Максима Сергій.

– Коли я говорив "всі", я мав на увазі ВСІХ друзів Оксани, – нервово відповів високий, коротко стрижений брюнет, – це Катя – її краща подруга.

– Не може бути. Взагалі-то це я її краща подруга і якби вона спілкувалась з кимось іншим, я б знала про це, – Софія склала руки на грудях та зверхньо глянула на незнайомку. Оксана завжди була її подругою і нічією більше.

– Ну як бачиш, – з ноткою нервозності сказав Макс. – Загалом, залиште всі свої непорозуміння між собою, в нас є речі важливіші.

– Говори вже, – сказав Андрій — високий, спортивний блондин.

– Нам потрібно хоч щось зробити. Я щодня з моменту зникнення думав над тим, що ми можемо зробити. Отже, я пропоную вам допомогти мені зі взломом її сторінок в соц. мережах: Інстаграм, Фейсбук, Пінтерест, електронка. Вірніше... ви допожете з пошуком інфи на них, я кожному з вас дам її аккаунт в одній із мереж.

– Чи не пахне тобі це беззаконням? – Андрій розвів плечима, – Якщо ти вважаєш, що їй би сподобалась ця ідея ти дуже сильно помиляєшся. Чувак, тобі 20 років, думай про щось інше, окрім хакання чужих компів. Якби там було щось реально важливе, копи вже б знайшли, тому пропоную залишити все для тих, в кого це – робота,– хлопець підняв рюкзак з сирої землі та зібрався йти.

– Повністю підтримую, – додала Софія.

– Народ, ви серйозно? Ваш друг може зараз знаходиться будь-де, і замість того, щоб їй допомогти ви зараз просто розповзетесь по домівках відпочивати поряд зі своєю родиною, – брюнет підняв брови від здивування.

– Я навіть не знаю, – тихо промовила чорнявка.

– Софіє, він має рацію, – Сергій сперся на дерево та дивився собі під ноги, – якщо ми можемо чимось допомогти чому б цього не зробити?

– Я не збираюсь вас всіх вмовляти, якщо допомога в розслідувані цікава тільки мені, тоді нехай. Я зроблю все сам, але ми втратимо безцінні години.

– Чому ти так говориш, ніби її хтось викрав? Можливо вона просто втекла від цих, так званих друзів, яким начхати на неї? –запитала Катя.

– І не сказала нічого тобі? Слідуючи твоїй теорії, то на батьків їй теж всерівно, – обурився Макс. – Отже, хто має бажання допомогти в пошуках – залишайтесь, інших не тримаю, – хлопець знизив плечима.

Залишились тільки Катя та Сергій.

– Я надішлю вам на емейл її данні з фейсбуку та хмарного сховища на Google photo, знайдіть там будь-які файли, що вважатимите за потрібне, я попрацюю над іншими соц. мережами. Триматимемо зв'язок і нікому ні слова.

***

Макс працював майже до світанку, йому вдалося взаламати Оксанині аккаунти ще на деяких платформах. З останніх збережених картинок дівчини, можна було зрозуміти, що вона була або в депресії, або їй подобалося дивитися похмурі зображення. Хлопець сам не помітив як заснув перед комп'ютером.

В його кімнаті залунали звичні звуки Скайпу. Розплющивши очі, Макс здивувався:

– Шоста годин ранку, якого біса?

Він підтвердив виклик.

– Чувак, зараз же видали цю хрінь! – Андрій виглядав знервованим та розгніваним.

– Ти про що?

До чату долучилась Софія.

– Видали, інакше я сама піду до поліції!

За дівчиною долучились Катя з Сергієм.

– Господи, та що сталось?

– Зайди до неї на Фейсбук, – пояснила Катя.

Максим відкрив нещодавну вкладку в браузері. 
– Що за... – прошепотів він.

Декілька хвилин тому хтось опублікував відео, хлопець включив на "плей":

Невідомий перебував в погано освітленому приміщенні, одягнений в чорне, на голові капюшон, лиця не видно, голос змінений.

"– Дехто з друзів власниці цієї сторінки винен у її зникненні. Я даю вам 6 годин на зізнання, якщо його не відбудеться – ваші життя будуть зруйновані"

– Ну і хто з вас це зробив? – Максим підняв брови, – Могли б більше заморочитись з відео, наприклад... Додати наші зображення, аудіодоріжку, спецефекти.

– Макс, не знаю хто це зробив, але краще видалити. Я намагався, але в мене щоразу "вилітав" аккаунт, – прокоментував Сергій.

– Так, добре, зараз, – після натискання на "видалити допис" Фейбук просив ще раз ввести данні для входу на сторінку, – Як це? – він повторив операрацію ще декілька разів.

– Може спробувати видалити аккаут? – запропонувала Катя.

– Я вже навіть не знаю, добре, зараз...

– Хто б це не зробив, знайте, що це геть не смішно.

– Сергійко, а що це ти так нервуєш? Це ти винен в її зникненні? Зрозумів, що вона не погодиться на багатоженство? – розлютився Андрій.

– Хіба це я тупой качок, який хоче всих знайомих дівчат в ліжко затягнути, га?

– Благаю, досить! – сказала Катя.